Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Як пасічника вбило в ту війну…”

Як пасічника вбило в ту війну,
То не було кому й похоронити,
В годину лихоліття навісну
Зосталися в селі баби та діти.

Стара й скороминуча, ніби дим,
Востаннє з хати вийшла, рідна мати,
Та три рої бджолиних понад ним
З прощальним гулом стало кружеляти.

То припадали до його руки,
То на уста приносили нектару,
То проганяли в небі літаки,
Що, хрестоносні, поринали в хмару.

Що перший рій – як наша доброта,
Що другий – то одвічна працьовитість,
Що третій – то любові висота,
Із пам’яттю нетлінною сповитість.

Від плакали рої, по відгули
За себе, за людей і за оркестри…
Горбок над ним насипали, коли
Вернулися з війни, брати і сестри.

В літах ми призабули ту біду,
А дехто і не знав її ніколи…
Чому ж тоді над пагорбком в саду
Весною завжди кружеляють бджоли?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Як пасічника вбило в ту війну…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР