ПРУССАК
Від неплідних піль, сиротливих скель
До хвилястих нив, затишних осель
Крізь боїв дими, крізь вогні атак
Переможно йшов навісний пруссак.
І під гуркіт авт шириною нив
Полював людей і хати палив,
І хати палив, і дітей топтав,
І носив персні чотирьох держав.
Танув тричі сніг, тричі даль гула
Під важким крилом пруського орла.
На четвертий рік у незнаний ліс
Він жорстоку смерть на Волинь приніс.
Тільки навстріч тут: “Воли не бери!
Забирайся геть!” – крикнули бори.
Не зважав пруссак на повстанський тан.
На четвертий рік він попав у бран.
І, носій біди, на розбій жадний,
Безборонно став під закон війни:
“Розітніть, паліть, – мій німий язик!
Знає смерти клич прусський войовник!”
Та метким вогнем з-під сурових брів
Курінного зір пруссака зустрів:
“Наділяєм тих лиш добром – не злом,
Хто вітає смерть піднятим чолом!”
І жахнувсь пруссак, на коліна впав,
Дарував персні чотирьох держав.
“Будьте славні вік!” – у жару нестям
Ноги цілував лісовим борцям.
Та метким вогнем з-під суворих брів
Курінного зір пуссака зустрів.
“Псові псина смерть!” – курінний прирік,
Чоботи обтер і ступив убік.
І на знак руки, на умовний знак,
Від волинських куль поваливсь пруссак.
1946
(3 votes, average: 4,33 out of 5)