Звитяжці станули живими

Related posts:

1. КОЛИ Я ХМЕЛЕМ ПОВІТРЯ ВПИВАЮСЬ Задоволений життям, я щойно сміявся, радів, як дитина. Та пронизав мене смертельний холод. Саме тепер, коли я хмелем повітря впиваюсь, […]...
2. “синієш синім плачеш босим…” синієш синім плачеш босим дітей годуєш волохатих допоки братися за розум на припічку чужої хати мирόм казали – так і […]...
3. Синієш синім плачеш босим синієш синім плачеш босим дітей годуєш волохатих допоки братися за розум на припічку чужої хати миром казали – так і […]...
4. “Здалеку надходять…” Здалеку надходять. Із душі тихої – ще жовта й старовинна… Афин запах, потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки […]...
5. СВЯТО ВОДИ Мокрі ще й досі вузький твій човен – цілісіньку ніч я плавав у ньому. Як зоря вже зійшла та й […]...
6. ТРАНСКРИПЦІЇ МАКСИМА БЕРЕЗОВСЬКОГО 1. такі посходилися повені, що й досі голосу повну. але навіщось очі сховані надсадно каламутять дно. гірчання скочується високо – […]...
7. ВЕЧІРНЯ МІСТЕРІЯ Обсіли мороки-химери, Снується сутінь спроквола… Тужавіє драглиста мла. Принишкли камери-печери. І раптом – вічність ожила! Здригнулися небесні сфери, Й зоря […]...
8. СЛОВО ДО РОЗСТРІЛЯНИХ Це правда: кров з каміння може змити дощ, червона місяця хустина може стерти, але наймення ваші багряніш від рож горять […]...
9. СЛОВНИК порожніє замах води даленіє пересторога часу мов сіль перечислених руж ятриться зморшка саду Січень-червень 1997...
10. “ще води солоні змели черепи росомах…” ще води солоні змели черепи росомах, і глина червона просилася в труби і карцери. ще змахом крила чи зусиллям розкритого […]...
11. “Глибокий плуг пройшов полями…” Глибокий плуг пройшов полями Моєї тихої душі, І впали в слід йому стеблями Квітки, щоб вмерти у глуші. Зійшла зоря. […]...
12. Глибокий плуг пройшов полями…’ Глибокий плуг пройшов полями Моєї тихої душі, І впали в слід йому стеблями Квітки, щоб вмерти у глуші. Зійшла зоря. […]...
13. “Зійшла зоря на голов…” Зійшла зоря на голову І зачепила променем Чуття мої оголені, Немов болючим спомином. І чим тебе порадувати, Незгасна зоре ясная? […]...
14. МОЯ РЕЛІКВІЯ Я приміряю предка шолом, порубаний мечами, гостроверхий, і чую: зорі над моїм чолом черкають крицю вічності і мерхнуть… Я приміряю […]...
15. На ліктях вже не мозолі на ліктях вже не мозолі на ліктях п’яти на золотисто-жовтім тлі зринаєш п’ятим у першого в блідій руці курмей зов’ялий […]...
16. “Вознесіння квіток і трави, вознесіння пташок і любові!” Вознесіння квіток і трави, вознесіння пташок і любові! За велінням Ярила і теплих весняних дощів вознеслися кропива й чебрець, вознеслась […]...
17. “Дві зорі цвіло у небі…” Дві зорі цвіло у небі. Дві зорі – на дві дороги. Що одна зоря – для неї. Що друга зоря […]...
18. “Прийде мить тривожна…” Ой хто не служив, братці, Та й у богатиря… Наймитська пісня Прийде мить тривожна, Запитає мати: Скільки, діти, можна Та […]...
19. N. N. (“Сонце заходить, гори чорніють…”) Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся… і серцем лину В темний […]...
20. “Як ударили у дзвони…” Як ударили у дзвони – Покотилася луна! Як у труби затрубили – Відгукнулася луна… Тож діброва засміялась, Зашовковилась трава. На […]...
21. На кургані … Горби і висоти могилами стали На всіх європейських вітрах, Бо тільки й робили, що їх штурмували Із вірою в […]...
22. “із повітря в повітря зринають твої птахи…” із повітря в повітря зринають твої птахи як вода у клепсидрі з нічийного ока сну тут кульбаби вінками означують хист […]...
23. ЯРОСЛАВ ГАРСІА ЛОРКА Ти прогнав пегасика, мов пасинка, най собі летить конячка панська! Сніг упав, як піна з вогнегасника. Вірш запах, як пасіка […]...
24. “Світе мій! Хмарки легкі, як з вати…” Світе мій! Хмарки легкі, як з вати, В небі – сонце, у цвіту – земля. Тільки б жити!.. Та гримлять […]...
25. “За що мені щедроти цього світу…” За що мені щедроти цього світу: білющий сніг, і сонця парусець, і шовку шум, що вкутав верховіття, і різьблений на […]...
26. “Мені зоря сіяла нині вранці…” Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать – така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я […]...
27. ЮРІЄВІ ДАРАГАНОВІ (II) На Ольшанськім кладовищі в Празі, в місці, де була могила Юрія Дарагана, поховано якусь жінку. Хрест валяється на стежці. З […]...
28. “А та – хихата…” А та – хихата, А та – пипата, А та – пупата… І зараза на заразі. Діваха лаха від Умовин […]...
29. “Те найменше звіря…” Те найменше звіря, що в смереках проскаче, та найменша зоря, що на сіні заплаче, те найменше маля, що хлюпоче в […]...
30. СЛАВА Не знали наляку, були собою І гордо йшли у тюрми й табори, І повернулись, як звитяжці з бою, З мечами, […]...
31. Панночко з блакитними очима Панночко з блакитними очима, панночко з блакитними сльозами, як мені хотілося навчитись бути з вами і не бути з вами. […]...
32. “Білого гриба запах сниться – тулиш до листя…” Білого гриба запах сниться – тулиш до листя губи припухлі свої – націловані… Прокидайся! Небо, всмоктане стромом взору, стискає птицю. […]...
33. ЗМІНА ДЕКОРАЦІЙ У приміщенні церкви відкрито вокзал: почекальні, лампади, ікони, кабіни. Перелюднені хори гудуть, мов казан, a в касирок вуста, як фальшиві […]...
34. ОСАДЧИЙ До дружини перед арештом Назови мого сина Тарасом, Для якого не зменшуй хвали, Щоб зі словом Поета разом – Діти […]...
35. “І, посміхаючись, мов танув…” І, посміхаючись, мов танув, і перетворювавсь у рух. І відкривав не вуха – рани, аби поглибити свій слух. І затверділе […]...
36. ЯЛИНКА Далекі дні, похмурі дні Розвіялись, як дим. Та не забудь тих днів мені, Коли я був малим, Коли у панському […]...
37. “Соловей раптом щебетом нас повернув…” Соловей раптом щебетом нас повернув З металево-гудронного світу В черешнево забілену, чисту весну, Повну радості, щастя і світла. А з-під […]...
38. “відуміння мовчати позначується мовчанням…” відуміння мовчати позначується мовчанням. від чаїного крику у небі туга борозна. ти покинув крізь землю свій тихий нічний почаїв і […]...
39. “Ходить вітер…” Ходить вітер. Диха в шпари. Чи ж його нам зрозуміть? По шибках, По стрісі шпарить. Нишкнуть миші у пітьмі. Хтось […]...
40. “Такої ганьби ще Вітчизна не переживала…” Такої ганьби ще Вітчизна не переживала, Для зрадників завше знаходилась шабля чи зашморг. І ходять злодії, розбійники ходять зухвало, І […]...