Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Зійшла зоря на голов…”

Зійшла зоря на голову
І зачепила променем
Чуття мої оголені,
Немов болючим спомином.

І чим тебе порадувати,
Незгасна зоре ясная?
Застіллями, парадами,
Словами баляндрасними?

А чи тебе порадувати
Недоспаними ночами,
Трудом своїм і правдою,
З якої ми не збочили?

До мене ти виходила
І звечора, і вдосвіта.
Стрічав тебе без подиву,
Не мавши вдосталь досвіду.

На всупереч моїй біді,
Що підплива на лодії,
У вечорини молоді
Бринять життя мелодії.

Ніжнішаю, добрішаю…
Встає зоря, світ вона
Над світом, понад тишею
І новозростом пагона.

Земличенько, возрадуйся!
Люблю, надіюсь, вірую.
Я шлях верстаю в небеса
Тепер новою мірою.

Вже тісно зорям угорі,
Над нашими черешнями…
Та є на світі матері –
Як віщий дух прийдешнього.

Нам не розвіятись, як рінь,
Вітрами випадковими…
І я вухналями промінь
Свій бистрий час підковую.

І грають вічні Терези,
Дракон лякає пащею…
Мені ж крізь оптику сльози
Стає зоря ще кращою.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

“Зійшла зоря на голов…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР