ПОБРАТИМИ
Із диким покликом край Базавлука
Югнув ординець і розпливсь, як дим;
Гаряча кров – потоком весняним,
І степ широкий пойняла розпука:
Упав козак… Та спорожняє лука
Навиклим рухом вірний побратим –
І навздогін, за вибалком крутим,
Полонить зайду бусурманська мука.
На щедру учту сходяться вовки,
З очей голодних блимають свічки,
Та не гоститися козацьким тілом.
Могилу шабля вириє, за мить
У головах калина зашумить,
І даль поклониться роменом білим.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)
Related posts:
- КОСАР І ВДОВА Косар іде – свічки косить. Каже: “Досить уже, досить!” І косить свічки. А йде вдова, чорним-чорна, Свічки сіє, страх моторна, […]...
- ПОБРАТИМИ Ласкавих, ласканих подруг, Здається, я забути зможу. Солдатський стан, суворий круг Тих, з ким в краї ішов ворожі, Хто рану […]...
- ПЂСНЬ 19-я. Ах ты, тоска проклята! В сей конец: НЂсть наша брань к плоти и крови… Попереши льва и змія… Воспріймите и меч духовный, иже есть […]...
- “Плач голодних койотів…” Плач голодних койотів, Регіт ситих ворон. Чахне в сумі безплотім Утла тундра без крон. На пустелі недобрій Чагарів каяття. Крає […]...
- “Ти – віра й надія” Ти – віра й надія. А може, жар-птиця, що тільки ввижається, мариться, сниться? Що тільки палає у пітьмі ночей, і […]...
- Літо вливається літо вливається в моє дозрівання спокійною флейтою подивилося у вічі жорстокости полонило її як полонить картина з вагітною жінкою...
- “До берегів прямують каравели…” До берегів прямують каравели. Тікайте, мурини! Покиньте дім, Лишіть постій, де блискотять оази, Перебіжіть за пригори пустель! Там куль немає. […]...
- ЛИЦЕМ ДО ЗЕМЛІ Коли небо стане тріщиною між душею й тілом. а хмари на даху міста, роздерши нутрощі об шпилі брехні, тріснуть миттєво […]...
- “Я роздягнув тебе в уяві…” Я роздягнув тебе в уяві І вивів голу на поля… Як діти, колоски тужаві До тебе бігли віддаля. Твоє чоло […]...
- “Прекрасна жінка ця – в печалі…” Прекрасна жінка ця – в печалі. Про що її сумні думки? Що лебедино від’ячала Любов у молоді роки? Дивилась раною-душею […]...
- ГОВОРИ, ЯШКО, ІЩЕ РОЗКАЗУЙ! Як була після війни розруха, дядько Білик взяв торбину: що ж, поки що прощай, ріка Ревуха! – та й подався […]...
- “Був день, як плач, а потім – горд і гнівен…” Був день, як плач, а потім – горд і гнівен: У колісниць відьом запряженії пси, В огнях шаліючи, гарчали на […]...
- ЗАЧЕРСТВІЛА ДУША Зачерствіла душа, як великодня паска, суха, крихка і цвіллю вже взялась, годиться для пташок, або людей голодних. Та хто голодний […]...
- ВІСІМ ОЧЕЙ Вісім очей, я маю вісім очей – одні очі, щоб бачити мою шкіру, що жде повороту твоєї із пасовиськ туману, […]...
- “Я шукаю тебе віддавна…” Я шукаю тебе віддавна. Під яким же гербом старим Ти сховалась, народоправдна, І велична, як древній Рим? Де полків тяжкостопі […]...
- ГОМІН ГІР Шпиль вінчають хмар отари, Мов з вулканів темний дим, Зорі сяють, через хмари Блиском блимають блідим. По узбіччях стогнуть дуби, […]...
- ДВІ ЗУСТРІЧІ 33 Приходиш. Кімнату обсіли тіні. Вино на устах – мов музика. Тебе, нагу, на постелі квітчаю гвоздиками. 34 Спиваю каре […]...
- МОТИВ ЦВЄТАЄВОЇ Якщо у тілі душа крилата – Що їй хороми, що їй палати! Що Чингісхан їй і що – Орда! Два […]...
- СТЕП Їдемо з батьком степом серед ночі; То як мій коник заграє, заскаче, Зараз чогось мому батькові в очі Сльози навернуться, […]...
- “Синів чекають матері…” Синів чекають матері, Ворожать у різдвяні ночі. Даремно плакатимуть очі – Сини не прийдуть на зорі! Старим привидяться в кутах […]...
- ЄЛИЗАВЕТА ТЮРІНГСЬКА я несу хліб у згортках шат для голодних грізний володар до вигоди звиклий не простить розтрати з підозрою велить мене […]...
- І самоти береговизна і самоти береговизна і ніч докришена в укіс душа привиділась і висне як закривавлений поріз і крихти котяться зпівока категоричні […]...
- “Ти знаєш, що ти – людина?..” Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, […]...
- “а я тебе уже давно забув” а я тебе давно уже забув чому ж тепер ти знову прилітаєш у літаках пребілих снів на засмучені аеродроми моїх […]...
- ІВАН КУЧЕРЯВИЙ 1 У неділю раненько, Рано, до схід сонця Ой журилася Грициха, Сівши у віконця, І смутними оченьками За Самар гляділа, […]...
- ВЕДМЕЖИЙ СУД Лисичка подала у суд таку бомагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв […]...
- Бути посохом для пілігримів Н. М. М. бути посохом для пілігримів заки простелюся стежкою бути черпаком для голодних заки розкришуся манною жити в тіні […]...
- ПІЛЬГОВИКИ Лев-хижак догнав і злопотав Безневинну антилопу. Вовк ягнятко взяв з хліва. В нього є на це права. Отже леви і […]...
- Пастухи Вже вкотре сходяться до тісної кав’ярні щораз то сумніші пастухи з непевними голосами згадують як ламалась од вітру кошара ватри […]...
- НАД КОЛИСКОЮ Спить мій малесенький, спить мій синок… Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, […]...
- БАЛАДА ПРО ЛАРИВОНОВУ МОГИЛУ Як піднімається ранок і сонце услід, – Він виходить у степ на могилу, Повертає обличчя на схід, Випростовує постать похилу: […]...
- ПІД СОНЦЕМ ОСЛІПЛЕНИМ Робота у Бога – це довга дорога, Де ми й моя влада занадто малі. Робота у Бога велика і строга: […]...
- “Двійко дитячих очей…” Двійко дитячих очей Їх помирити хотіли. Як вони тоскно синіли – Двійко дитячих очей! Він пакував чемодан. Біла сорочка упала. […]...
- “Замети снігу – як скирти…” Замети снігу – як скирти. Ні перейти, ні обійти. Лише, пірнаючи по вуха, Бредуть вовки і виють глухо: – Ау-у… […]...
- ІШТАР І Мене поранила Іштар Очей палючою стрілою. Месопотамською бровою Мене поранила Іштар. Пливу без весел за водою, Сплітало слів ливанський […]...
- МОГИЛА СВЯТОСЛАВА Над річкою над Опором Долина зацвіла, Біля річки на долині Самотня могила. Над могилов Бескид гордий Недвижимо чає І, мов […]...
- ІХ. “Прийшов, як звір із нор пустелі…” Прийшов, як звір із нор пустелі, Я був, як єсть. І зрушив душі, стер оселі, Переорав степи веселі. І честь. […]...
- “Що “я” це “я” – повірити не можу…” Що “я” це “я” – повірити не можу: Ніяких доказів тому нема. Чуття, що їх особі на сторожу Дає природа […]...
- З-ЗА ДУНАЮ Олександрі Михайлівні К Покину, покину Чужую чужину Та на Україну Соколом полину. Ой хто ж мене дома Щиро привітає, Любо […]...
- ПОГОНЯ То вже тікає не косуля, – то свище між дерев рогатий вітер. А смерть слідом петляє на чотирьох тремтливих ніжках […]...