ЄЛИЗАВЕТА ТЮРІНГСЬКА

Related posts:

1. ЄЛИЗАВЕТА КАТОЛИЦЬКА читаю у безмежжі моря книгу мудрости за скибами води що каравели оруть кілями нові світи виблискують на сонці самоцвітами не […]...
2. “Люблю мамин почерк. Слова її переловім…” Люблю мамин почерк. Слова її переловім. Їх можна читати, шептати і не відпускати. Не жить мені більше, у світі не […]...
3. “Дев’ятнадцятий рік. Тульчин…” Батькові Дев’ятнадцятий рік. Тульчин. У палаці Потоцьких – лікарня. Куркуля тернопільського син у тифозній гарячці кошмарній. Тут учора змінялись фронти: […]...
4. МАРІЯ На базарі рученьки ісклала, В білій хустці, в сірім піджаці, На хлібину голову поклала, Задрімала в хліба на щоці. У […]...
5. ХЛІБ І СЛОВО У стінах храмів і колиб сіяє нам святково, як сонце, випечений хліб і виплекане слово. І люблять люди з давнини, […]...
6. НІЧ Я радо несу під білим крилом Свої скарби таємні: Камінні квіти невилитих сліз. (Як прибій регочеться в грудях). Розцвітає сузір’я. […]...
7. “Мене манить твій погляд, де весна…” Мене манить твій погляд, де весна така розкішна, мов зваблива жінка. І я іду на нього рвійно, гінко, і не […]...
8. Як візьмеш у мене очі як візьмеш у мене очі сонцями дивитимусь як візьмеш милиці в мене побіжу світлом крізь всевіт постукаю в кожну зірку […]...
9. “Море з моря ткалось гладко…” Море з моря ткалось гладко, Шовком слалося до стіп. А по ньому йшло дівчатко, Голе й чисте, наче хліб. Море […]...
10. БРАЗИЛЬСЬКА НІЧ Сад – одна орхідея, Квіти з пахощів в’януть, Місяць – рожа розквітла Тоне в пурпурнім сяйві. Ніч, мов Анітра шалена: […]...
11. ПРОЩЕННЯ Довго думаю про тих, що ображають словами мене… Довго думаю про тих, вчинки чиї ображають мене… Ближніми стали мені вороги… […]...
12. ПОЕТИЧНИЙ ХЛІБ Такого хліба треба б замісити, щоб в нім було і злетів, і покор, щоб був їдою хворим, їддю ситим, – […]...
13. ПЕРШИЙ Першим був не Господь і не геній, першим був – простий чоловік. Він ходив по землі зеленій і, між іншим, […]...
14. ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. З ДОПОВІДНОЇ СКРОМНОГО АГЕНТА ФРАНЦУЗЬКОЇ РОЗВІДКИ ПРО ПОВЕДІНКУ ПОЕТІВ У ПАРИЖІ Японський поет Хіро Сім цікавився дуже всім Шанували його усі ми Він приїхав із Хіросіми Хіро Сім – японський поет […]...
15. “Я без любові нидію і гину…” Я без любові нидію і гину, Закинутий в холодну чужину, Мабуть, я в тому холоді й засну, Не відігрівши серця […]...
16. ДО ЖИТТЯ Прихилля серця, мови любота, – з твоєї ласки шовк – ніжніше дихать, я маю все, і навіть гіркота, щоб смак […]...
17. На превеликий жаль я не верблюд на превеликий жаль я не верблюд ох як би я крізь вушко голки як би плюнув на всю оту мізерію […]...
18. СОН ІЗ ВЕСІЛЬНИМ ХЛІБОМ На хлібі – три пташки-зозульки, а тісто глевке – і тому западається в центрі княгиня із князем на бричці: зам’який […]...
19. В ОБОРОНУ ХЛІБА Юначе мій, чиєїсь мами сину, Зодягнений на джинсовий мотив, – Я аж завмер, коли ти… півхлібини “В дев’ятку” натреновано вгатив! […]...
20. КЛІТКА Тінь-тінь! Попалася синичка в пастку – забаві ненаситній в пащу. Тінь-тінь… У клітці синя тінь, повітря, світла і пшона доволі, […]...
21. СІРИЙ ГІМН Стовпи із попелу угору! Міста в дротах – під вітром ліри. Це тут, де мурів скупість взором, без сяйва навіть […]...
22. НА РАЙДУЗІ ПО УКРАЇНІ Несуть дівчата просту хлібину, Рожевий хліб, на зорях спечений. Пахне всесвітом і руками жіночими. Пахне болем, думками Тараса, Пахне стріхою […]...
23. LIBER PEREGRINORUM 3 Книга прочан 3 (Єрусалим) Дорога жовта під ногами, блакитне небо понад нами. Іду незнаними шляхами. Людина – вічний пілігрим. Тужу […]...
24. “Хтось жорстокий, невидимий ребра розгорне…” Хтось жорстокий, невидимий ребра розгорне І намацає серце, і душу мою Непоквапно штовхає у полум’я чорне, І гойдає чи в […]...
25. ЩАСЛИВЕ НЕБО Я друг волелюбної птиці, яка у нас жайвором зветься. Я знаю, що жайвір співає лише у щасливому небі. Я пас […]...
26. АНТОНИЧ й тобі дадуть горіх маленький, і той – розколеш – пустка в ньому, а з тої пустки по одному ідуть […]...
27. ЩЕ РАЗ ПРО СВОБОДУ Як соромно мені за себе – За ті змарновані роки, Коли вважав: земля і небо Гульвісам служать залюбки. Мене не […]...
28. ДЕВ’ЯТНАДЦЯТЬ ЛІТ Мені вже дев’ятнадцять літ – Квітисті на вікні узори, В снігу довкола свіжий слід Сріблястих голубів надворі. Щодня до фабрики […]...
29. 6. Він видвигнув мене Він видвигнув мене з ядра землі могутнім жестом, обтрусив з пороху райського дерева і поставив мене, де ніколи не ступала […]...
30. ІМПРОВІЗАЦІЯ Вітре, вітре, дми на ватру, Постав мені, вітре, варту, Щоб моя бурханна ватра Лише сонця була варта. Постав варту з […]...
31. “Є в мене мати, вірна є дружина…” Є в мене мати, вірна є дружина, Є рідний дім, земля і мій народ, Є хліб і сіль, і над […]...
32. ЧИТАЧАМ ПОЕЗІЇ Не шукайте родзинок, читаючи вірші.- Так лиш діти примхливі розжовують здобу. Члени вашого тіла не кращі й не гірші – […]...
33. РУТ на стерні я збирала колосся – не серед блаватів – у великопісні роки безвік тягнувся день під іржавим сонцем у […]...
34. “Вже в золоті лани, і вітер кличе зорі…” Вже в золоті лани, і вітре кличе зорі до себе в бур’яни пограти в “гулая”. Вже змолотили хліб, і холодно […]...
35. ХЛІБ Є відкриття, яких не вкриє мла… Нехай минуть віки, тисячоліття, А жінка та, що вперше хліб спекла, Залишиться безсмертною у […]...
36. “Село! І з болю серце захворіє…” Село! І з болю серце захворіє, Коли на тебе глянуть не здаля. В подвір’ї квилить вихудле маля, А піч, як […]...
37. ПРО РІДНЕ СЛОВО Если бы от того, что мы заговорим по-украински, появился бы уголь, и колбаса, и продукты в магазинах… то ми б […]...
38. Быть мальчиком твоим светлоголовым Быть мальчиком твоим светлоголовым – О, через все века! За пыльным пурпуром твоим брести в суровом Плаще ученика. Угадывать сквозь […]...
39. ТРАВНЕВА БАЛАДА Травень, а так, понімаєте, холодно. Так, понімаєте, все навпаки. А за вікном починається поле І видно за полем село Бармаки. […]...
40. “Цей білий світ, як біле божевілля…” Цей білий світ, як біле божевілля, Як білих снів непрошена хода. Я в ньому дощ. Я в ньому сніг. Я […]...