Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







СТЕП

Їдемо з батьком степом серед ночі;
То як мій коник заграє, заскаче,
Зараз чогось мому батькові в очі
Сльози навернуться, мов він заплаче…
“Чи не спитав,
Чого плаче
Він, козаче?”

“Ох, чи знаєш, – каже, – хлопче,
Який степ твій коник топче?” –
“Що ж він каже,
Коли зна вже?”

“Хто тут бився, в степу мчався?
Хто втікав, кого лякався?” –
“От же й чули,
Та забули…”

“Чув, чиї отсе могили,
Чув, чого тут вовки вили?..” –
“Бач, від чого
Він, небого…”

“Колись, мій синку, ми тії могили
Трупом та трупом начиняли;
Колись, мій синку, ми в тії могили
Злих ворогів, було, спати клали…” –
“Бач, од чого
Край могили
Вовки вили!”

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)


СТЕП - МЕТЛИНСЬКИЙ АМВРОСІЙ