Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ОСІНЬ. СТЕП

Теплінь. І сніг ще поля не замів.
Стояли ми над килимом озимим
З товаришем моїх дитячих днів,
Що й чуб йому в степу повився димом.
Таке я видів хтозна вже й коли!
І тиша, і погожий час осінній.
На поле з неба падають орли,
Шугають між дротів електроліній
А чи сидять на мітлах лісосмуг.
Ідилія. Милуйтесь, тільки й справи.
І надодачу запримітив друг:
– Ще й на скиртах оно, як скиртоправи… –
Яка краса! Поезії мотив.
Дивуючись на те орлине грище,
Я друга афоризмом пригостив:
– Коли орли над степом – небо вище. –
Друг посміхнувсь:
– Романтику, пробач,
Воно і справді при орлах видніше,
Та прилетів з байраків той крилач,
Бо на посіви запосілись миші… –
І соромно, й поезія – на злам…
Возвівши вгору голову красиву,
Моливсь товариш небові й орлам,
Щоб гризуни не збавили посіву.
І постаті вставляли від ріки
Залізним фронтом, цепом, як солдати.
То на поля виходили жінки,
Щоб розкидать отрутохімікати…


ОСІНЬ. СТЕП - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР