ОЙ НІЧКА ТО ТИХА. Думка

Ой нічка то тиха, ой нічка то мила!..
Зорниця в зорницю по небі світила,
А я си при мурі на лавочку сів
Та й оком сльозавим докола повів.

І хто ж мені того на світі закаже,
Як сонце загасне, як нічка наляже,
Аби я потиху на лаві не сів
Та й оком сльозавим докола не вів?

Ой сиджу я, сиджу, на палаш приперся,
Мантра ми широка – полами утерся.
Аж виджу – при мені хтось близенько став,
Та й плакав зо мною, зо мною думав.

То брат мій, товариш – о, щиро мня любить! –
Та й каже до мене – не каже, голубить:
“Чого ж ти, мій друже, на лавиці сів
Та й оком сльозавим докола повів?”

“О брате мій, брате, як можеш питати,
Чого ми боліти, чого ми думати?
Вшак знаєш, що-м козак, вшак знаєш, що-м пан,
А люди всадили на мене кайдани”.

І брат не говорить, і місяць не гріє,
І серденько тужить, і серденько мліє…
О бідна головко, де діну біду!..
Хіба я поволі до хати піду.

(3 votes, average: 4,67 out of 5)

“Нічка тиха і темна була…” Нічка тиха і темна була. Я стояла, мій друже, з тобою; Я дивилась на тебе з журбою, Нічка тиха і […]...

НА МОГИЛІ МОГО БРАТА А Весна ся вернула, всі пташки щебечуть, Всі квітки зацвіли докола, То ж піду на цвинтар – не піду, полечу […]...

“Накрила нічка, та й тихесенька…” Накрила нічка, та й тихесенька, Земленьку кругом. Лиш вітер мряки жене злегенька Над розіспаним лугом. І до любови накликають Чарівниченька-солов’ї. […]...

ДУМКА ПІСНІ-ПОЛОНЯНКИ Бувала я усякою – Від Марії, від Якова, Із сльозою, із притопом, То кригою, то окропом… Тепер же я полонянка […]...

СВОЯ ДУМКА – Для чого ліс оберігати? – Спитли друзі якось Гната. Задумавсь Гнат. Нахмурив брови. А в мене думка власна є. […]...

ТИХА ЕЛЕГІЯ Коли мене питають: “Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?” – відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу […]...

ДУМКА ВЕЛИКОГО СТЕПУ Хто скаже нині, скільки літ мені, З яких то пір мене прозвали Степом І скільки ще лежать мені під небом […]...

НА ДОРОГУ Ти їдеш, милий брате, де би добре жити? Їдь, соколе мій ясний, дорогий мій друже. Постелися дорогов ти, стокротна руже, […]...

ДУМКА СТАРОЇ ВЕРБИ На Івана на Купала Свої віти я купала У тихій воді. Піді мною, під старою, Розвеселою юрбою – Роки молоді. […]...

Думка (“Нащо мені чорні брови…”) Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі? Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні […]...

ВИПРАВА В ПОЛЕ – Ой брате мій, ой коханий, Чого ти ходиш заплаканий? Гай, гай, не думай, поїдем за Дунай, Гей, поїдем, коханий! […]...

Думка (“Тяжко-важко в світі жити…”) Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,- Хоч з гори та в воду! Утопився б молоденький, Щоб […]...

ЯК Я, БРАТТЯ, РАЗ СКОНАЮ. Думка Як я, браття, раз сконаю, Занесіть мня, де я знаю, Та й просіть там трошки глини, Як для мене, сиротини. […]...

“З далекого походу…” З далекого походу Вернувсь до мене брат. Одкинув він рушницю, На край стола схиливсь. – Ой що ж ти, брате, […]...

СЕМУ-ТОМУ, ХТО ЦУРАЄСЬ СВОГО ДОМУ Та чого ж ти так раненько Коника сідлаєш? Вже ж не інак, пане-брате, – Їхати гадаєш… Їдь си, брате, їдь […]...

ОЙ ВИЙДУ Я З ХАТИ. Думка Ой вийду я з хати та й стану гадати: Коби то не зброя, не білі кабати, Ой то ж би-м […]...

“Коли моя рука, то тиха, то лукава…” Коли моя рука, то тиха, то лукава, В промінні сну торкнеться губ твоїх І попливе по шиї і небавом З […]...

СІДОГЛАВОМУ Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патріот, А я собі собака. Ти, брате, любиш Русь, […]...

ДУМКА Як за лісом, за пролісом Ясне сонце сходить, Як за морем за далеким Десь воно заходить, – Я згадую інший […]...

ГЕРЦЬ. Думка Семенової смерті Всевладна, неминуча я, нівроку. І невмолима. Чують мої кроки Здорові й хворі, кучеряві й лисі. Чого ж, дурна, плелася стільки […]...

ТРУПАРНЯ Осіння нічка зимна, бо зима надходить; В шпиталі на подвір’я жовняр варту ходить. Що ступить – камінь йойкне, більше нич […]...

ПРИ ВІДХОДІ. Співанка – Чо ти плачеш, дівчино єдина? Вшак ти видиш – не моя причина: Не рад би я від’їжджати – Гонить […]...

БІЛИЙ ВІТЕР Сивію, брате мій, сивію, і сам не знаю, що зі мною… У білий вітер, у завію лечу, пірнаю з головою. […]...

ДУМКА НОРІЛЬСЬКА Понаді мною все реве Кошлатий привид хуртовини… А де він нині, як живе Той чоловік із України, Що бив одвічну […]...

ДУМКА Ой лишіть мня, най думаю, Доки світла, доки маю, Бо як зложуть в домовину, Там думати вже покину. А хоть […]...

“Зненацька думка чайкою майне…” Зненацька думка чайкою майне У ті роки, де любиш ти мене, Де ще нема ні докорів, ні сліз, А є […]...

ДУМКА ХАТИ Скільки я душ в собі відколихала, Від стужі укривала і дощів! Під стріхою моєю ластівки Домів очки весною мурували І […]...

ДО НЕЇ “Ти плачеш, моя душко? Чей же не на мене? Вшак знаєш, красавице, що люб а – не воля. Як я […]...

ПРОЩАННЯ Прощай, весела сторона! Я б не покинув України: Твоя пахучая весна, Твої квітчастії долини, Твої веселі небеса, Твої луги, твої […]...

“Тиха й лагідна ніч на Світязі…” Тиха й лагідна ніч на Світязі. Місяць. Зорі. Човни. Вогні. Сизі сосни. Дуби – як витязі. Води темні та мовчазні. […]...

“Тиха осіння пора…” Тиха осіння пора, Лагідна, сонячна днина. Чайка над плесом Дніпра, В небі печаль журавлина. В мирній задумі гора, Далі імлою […]...

“У тієї Катерини…” У тієї Катерини Хата на помості, Із славного Запорожжя Наїхали гості. Один Семен Босий, Другий Іван Голий, Третій славний вдовиченко […]...

“Нещедрі хмари, тиха вись…” Нещедрі хмари, тиха вись; Мандрівний рій сніжин Окрай комори вздовж доріг Веде буденний чин. І плаче вітер цілий день, Мов […]...

Стояла тиха осінь на землі А я живу. В тінях і плямах сонячних… Прикривши віями очей хмільнистий крик, Я бачу буйножовті вальси соняхів Крізь голубу […]...

“Розшарпані, давильні, повстяні…” Розшарпані, давильні, повстяні, на схід вони зсувались день при дні, чіпляючи за крівлі свої кошла, і відбивались образи сумні в […]...

ДОБУШ Гей, ци чули, люди добрі, перед ким то ляхи стинуть, А за ким то молодиці, а за ким дівчата гинуть? […]...

“Зупинилась тиша тиха і незбудна…” Зупинилась тиша тиха і незбудна, Зупинився в небі вечоровий дим. Не спинись лиш ти, любове моя трудна, Трудним світом білим […]...

Тиха смерть квітки прочиняє двері тиха смерть квітки прочиняє двері у вечір обернення ікарового крила на плуг похиленістю орача ховаючого за склепленими повіками очей дві […]...

ТОВАРИШІ – Гей, брате милий, гей, ци чуєш? – Чого ти ходиш та й сумуєш, Чого сумуєш та й думаєш, Коня […]...

ЧУЄШ, ДЕСЬ ІРЖЕ ЛОШАТКО? Я не знаю, що це сталося зі мною, чую жалібне іржання за стіною, із туману, з-за світання, з-над смеркання зве […]...

Related posts: