Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



СТЕП

Скільки днів та безсонних світань
Ти в мені хазяйнуєш, степе!
Підступи до очей, устань,
Дай мені надивитись на тебе.

Говори, говори, говори,
Я кохаюся в слові твоєму.
Розкажи, як ведуть явори
У долину зелену поему.

Як підводиться хлібне зело,
У тобі набираючи сили.
Розкажи, скільки люду лягло
В твої братські солдатські могили.

Степе! Кров’ю і потом политий,
Світанковими росами вмитий.

Кольори, кольори, кольори…
Ніби море у добру погоду.
Говори, говори, говори
Сонцесловом мойого народу.

Розгортайтеся, як книга століть,
Перечитана і пережита…
Доля в хусточці білій стоїть
В шумовинні дозрілого жита.

Ти задуму ясну поклади,
Степе мій, на обличчя смагляве,
Та не дай їй пізнати біди,
І німого спокою, й неслави.

Доле, доле моя степова,
Чом ти ходиш в полях на світанні?
Степом сповнюється голова
Брови зводяться в запитанні.


СТЕП - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР