Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ

Мов келихи, повні вогню золотого,
Палають дуби в голубій далині.
Не ремствуй, надіє! Стелися, дорого!
Стояння скарбів пораховано дні.

Вони облітають важкими ковтками,
Лягають на землю – черлень і багрець.
І жаль підмиває, що й я за роками
Зійду в небуття, привітавши кінець.

І тоскно з душі пробивається туга.
Багато буяння і мало плодів!
Минуле лягло – як імлава наруга,
Майбутнє без барви встає й поготів.

І я, що пройшов рокотання шалене,
Молюсь і благаю: – О Боже, верни
Трояндної радости літо надхненне,
Смарагдову тирсу моєї весни!

Та падає листя невпинно і строго:
Стояння скарбів пораховано дні.
Мов келихи, повні вогню золотого,
Палають дуби в голубій далині.

1952

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)