Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Вганяється гостра коса…”

Вганяється гостра коса
У лан золотого вівса…
Лягає колосся пшениць
На діл горілиць…

Стебло, не тужи, не ридай!
Тебе обмолотить ратай.
І вийдуть, як повні дуби,
Із печі хліби.

Прибульче, корчуй і плужань
Цю давню, як світ, глухомань.
Дали ж тобі радість і біль
Нащадки Трипіль.

Сокира, і плуг, і коса –
Твого неспокою краса.
Чорноземлі білий хліб –
Корогви колиб!

1967

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

“Вганяється гостра коса…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)