Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Ой, що то за дим, від якої пожежі…”

Ой, що то за дим, від якої пожежі
За вітром валує на київський вежі?
То половці скачуть у люті сліпій,
Вогнем поливають сухий деревій
І мирних людей, налетівши з розгону,
Беруть на аркани й женуть до полону.
І, стан загорнувши, по схилах крутих
Волочать у лози дівчат молодих…

Ой, хто б’є на сполох, шумує на площі?
Чиї короговки вітрами полоще?
То русичі раті збирають зівсюд,
Щоб нагло вчинити над зайдами суд.
Метнулись – як тури, як вепри – югнули,
Погнали в долини розгнівані гули, –
І половці хижо тікають за Дін,
І русичі яро женуть навздогін…

Ой, що там у небі заграло клубками?
Хто степ звеселяє лункими вістками?
Хто гучно сурмить у золочений ріг?
То київські вої, відбивши набіг,
Вертаються з бою степами ясними.
І пісня вихрасто витає над ними;
І радий Дніпро між порогів стрімких
Їм славу рокоче на спадах баских.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Ой, що то за дим, від якої пожежі…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)