Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



У ПОВІНЬ

Ліні

…Ми пізно вибрались додому –
В Бурштин – з сусіднього села.
На небі темному, німому
Зоря подекуди цвіла.

Немов погаслі смолоскипи,
Химерно зводились здаля
На березі Гнилої Липи
Дуби, убогі на гілля.

Вилась стежина ледь помітна,
Світився вогник де-не-де.
Та що там ніч, як поруч рідна,
Кохана дівчина іде!

Як кожний з нас довір’я повен,
І серцю серце стука в лад.
Як незабаром дужа повінь
В пониззя спуститься з Карпат!..

Замріялись. А в цю хвилину
Ріка, заливши береги,
Зненацька кинулась в долину
І розлилася навкруги.

Оповивав туман волого,
Вставав, як пара з молока,
І не лишалось ні одного
На небосхилі маяка.

Пропала стежка під ногами,
Вузького насипу гряда,
А перед нами і за нами,
Куди не ступимо – вода.

І тільки таємничі звуки,
Тривожні сплески на воді…
Та ми, побравшися за руки,
Не розгубилися тоді.

Уперто ми шукали броду –
І відшукали в добрий час,
І перейшли підступну воду,
Що хижо кралася до нас.

І ніч ота, оте блукання
Опісля видались мені
Початком справжнього єднання
Для нас обох на довгі дні.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

У ПОВІНЬ - КАРПЕНКО МИКОЛА
 »