Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






НЕПОКОРА

Пісню хоробрим шуми, ковило!
Далеч ячала, і сонце пекло.

Слава борцям! Із-за древнього пня
Юний вояк відбивався півдня.

Кулі вояк дарував боротьбі.
Ах, не лишив, нерозумний, собі!

Сумно в полон він іде, як у тьму.
Серце жура розриває йому.

Тіло йому нагаями деруть, –
Важко на очі пливе каламуть.

Стерпнули ноги, знемігся вояк…
“Де ж ти, відваго, що квітла, як мак?”

Миттю востаннє напружив себе,
Сили набрав у мускулля слабе, –

Кров’ю з гарячих, заюшених губ
Плюнув катам і поправив свій чуб,

Тільки б йому не завадив, ачей,
Смерті заглянути в жахіт очей,

Тільки б той чуб не затемнив чола…
Пісню хоробрим шумить ковила.

1947

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

НЕПОКОРА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)