Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



БЕЗСОННЯ



Солодка дрімота, мов стомлена мати,
Проводить рукою по віях моїх,
А серце, що зроду не відало втіх,
Товчеться – й не хоче ніяк засинати.

Дарма, що навколо – і темінь, і грати,
Що сон вже півсвіту давно переміг,
Воно безоглядно пішло б і на гріх,
Аби хоч краплину кохання пізнати.

Та марно воно вибивається з сили:
Куди не піткнеться – колючі дроти,-
Чи ж можна у клітці піднятись на крила?

Ні, мабуть, від себе йому не втекти,-
І б’ється, і рветься воно з темноти –
Куди? – і самому збагнути несила.

1954

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

БЕЗСОННЯ - ГНАТЮК ІВАН