Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“О давня, незагойня рана…”

О давня, незагойня рана,
Яка й тепер мені болить:
Він за горами Гвадаррами,
Із сили вибившись, лежить.

І марить він протуберанцями
Залитих пурпуром знамен,
Він, що знайомий був з іспанцями
Лише по опері “Кармен”.

Нащо були йому штандарти,
Болі далекої землі?
Нащо були йому жандарми,
Що у чужім краю жили?

Пішов. Його ніхто не змусив.
Солдатськи черевики взув.
Він був у нас хороший слюсар.
Накращий в світі батько був.

Він бився. Він не вийшов з бою,
Упавши на шляхи курні…
Світило сонце наді мною
В далекій, мирній ще Пермі.

І я зривав достиглу шпанку,
Налиту соками весни,
І вішав на свою “іспанку”
Червоні китиці рясні.

Носив книжки в шкільному ранці
Про Пасіонарію й Мадрид
І звав себе республіканцем
Уже в неповні вісім літ.

Спокійно жив і дихав чисто.

Палив костри. Уроки вчив.
Бо він убив того фашиста,
котрий на мене ніж гострив.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)

“О давня, незагойня рана…” - ТРЕТЬЯКОВ РОБЕРТ