Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Не прости, як присягу порушу…”

Не прости, як присягу порушу,
Не зогляньсь на благаючий крик, –
Запали смолоскипами душу,
А гріховний мій вирви язик.

І як помсти не вситиш у спразі,
Не вагайся – стеблом осліпи,
Тільки дай у високій екстазі
Відчувати, як дишуть степи.

О, священна! О, рідна до болю!
Лиш хулою тебе оскверню,
Не дивись на синовню сваволю,
На взаємну, безславну борню, –

Покарай на широкім безводді
Пробувати під варом юги,
Щоб клювали шуліки й відтоді
Я не відав живої снаги,

Щоб – дознавши великої муки –
Я не каявсь на довгім путі,
Від блаженства ламаючи руки
У рахманній моїй ваготі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)

“Не прости, як присягу порушу…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)