Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Кари кар – невимовно мало…”

Кари кар – невимовно мало!
Сном німотним, світе, не спи!
Під чужим очамнілим чвалом
Застогнали мої степи.

І розкрита, ненатла смага
Облягає сухі вуста.
О зневаго, божа зневаго,
Де погасла твоя мета?

Я молюся тобі надхненно, –
В час урочий цей світ зустрінь
І покутним градом вогненно,
Вікопомним градом, як рінь,

Розметай, спопели сваволю,
Сяйвом райдуг мій край обвій
І розбурхані хвилі болю
Погамуй у душі моїй.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)


“Кари кар – невимовно мало…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)