Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Тепле небо твоїх очей…”

Тепле небо твоїх очей
Красномовно метало звагу,
Мовби туга жадн их ночей
Надпивала любови брагу.

І не знав я, кому судить
Полум’яну спокусу Єви,
Тільки відав величну мить
Райських яблунь у день серпневий.

Розкривались корони гір,
Дзвінко падала Божа тама,
І сягав щонайдальше зір
Невтоленний вогонь Адама.

1952

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Тепле небо твоїх очей…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)