“Моя господа схована в снігах…”
Моя господа схована в снігах.
Лягли замети – як сагарські дюни.
Порожній простір, скаргами столунний,
Жадібно жде на мій майбутній прах.
Чи стане кущ калини в головах?
Чи гріб одягнеться в барвінок юний?
Нема надії. Катафалки й труни
Верстають рідко цей пустельний шлях.
Минуть епохи. Золоте століття
Колись оголить мій замерзлий труп.
І на землі, збагаченій на квіття,
Аеронавт, осівши між халуп,
Із льоду викопає тіло чорне
І ці сонети з подивом розгорне.
1965
(2 votes, average: 2,50 out of 5)
Related posts:
- “Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь…” Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь в талих водах, на скибах рахманних. Був і степом, і полем колись, величався життям дерев’яним. […]...
- ПОЕЗІЯ ЗЕМЛІ Поезія землі не мре ніколи: Коли у спеку, линучи з верхів, Повільно мовкнуть жалощі птахів, – Сюрчанням коник покриває доли. […]...
- “Добро, у кого є господа…” Добро, у кого є господа, А в тій господі є сестра Чи мати добрая. Добра, Добра такого таки зроду У […]...
- РУСАЛЧИНА ГОСПОДА Душі бардів, спраглі вкрай, Чи знайшли ви жданий рай, Що являє ліпшу вроду З Русалчину господу? Чи пили міцне вино, […]...
- “Мої слова, добірні й прості…” Мої слова, добірні й прості, Гойдає Тихий океан. І проростають, наче брості, Снажні рядки – дзвінкий пеан. Мої стрункі й […]...
- “В ясних снігах пречисті Гімалаї…” В ясних снігах пречисті Гімалаї, Що стали з небом на довічну прю! До вас я веди словом говорю, Святі кряжі […]...
- ПІД БЕРЕЗОЮ ХАТА В СНІГАХ 1 В моїх генах пробудилася радість предків. Після міської адинамії, після тинянь по кав’ярнях – у село! – у засипане […]...
- СОН ЛІСІВ Мохнаті зітхання дерев – Шелест, шурхіт, шум… А десь недалеко машини рев, Що розриває цей сум. У вершках кучерявого листя […]...
- ПОДВІЙНИЙ КОНЦЕРТ Коробка радієва й квіття. Крізь чорну скриньку йде музика. і душі квітів світлом світять, що з нього ясність б’є велика. […]...
- “Любове, творчости наснаго…” Любове, творчости наснаго, Веди людей до Каджураго, Нехай у камені уздрять Палання тіла, раю благо. Нехай розпалений самець Оголить пристрасти […]...
- “Гнуться високі тополі…” Гнуться високі тополі З вітром буйним до землі; Гнуться народи в неволі, Вічно блукають у млі. Не нарікають на долю […]...
- “Росте черешня в мами на городі…” Росте черешня в мами на городі, Стара-стара, а кожен рік цвіте, Щоліта дітям ягодами годить, Хоча вони й не дякують […]...
- “Рости, мій сину…” Рости, мій сину, я тебе навчу стару косу мантачити і вдосвіта з росою зорі класти у покіс. Мій сину, знай […]...
- КОМІСАР ІСТОРІЇ МеЖAМИ століть поділене поле епохи, плугом років пооране, 3ерном життя засіяне, Бopoнами днів заскороджене. У кожного свій клаптик, У кожного […]...
- “Раюю на горі – як на Парнасі…” Раюю на горі – як на Парнасі. Внизу бринить Великий океан. І голі скелі, на прибої ласі, Дарують водам радісний […]...
- МІСТА Й МУЗИ Дубове листя, терези купців, цигани, щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана за кожний зайвий […]...
- ПРОГРЕС Донбас… В ярах і улоговинах Оази степових дібров, На бабах з каменю карбованих Тисячоліть рудіє кров. На териконах і на […]...
- ДНО ПЕЙЗАЖУ Корови й дині. Білий янгол на лопуха зеленій плахті. Хто будить в серці тужну п’янкість і хто колише темний страх […]...
- “Єдина воля володіє світом…” Єдина воля володіє світом, Веде в майбутнє нас єдиний шлях, Ми умремо з єдиним заповітом В непереможних і міцних серцях. […]...
- ПЛАКАТ ОДЛИГИ І дзвенить золоте цебро, і струмить золотий Дніпро. І однаково сонце б’є у чужі серця і моє. І страшенно багато […]...
- О, ЗВУКІВ ЧАРІВНИК! (акровірш) Біжать хвилини, дні, пливуть роки, Епохи, повні боротьби із гнітом. Титан-музика височить над світом. Хто він, цей геній, пристрасний, […]...
- МЕРТВІ АВТА Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта, червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини, […]...
- СІЛЬ ЗЕМЛІ Як чумаки колись по сіль ішли від рідних хат і піль, хоч в серці туга, жаль і біль, – ішли […]...
- ХУСТКИ НА ПОДІЛЬСЬКОМУ ПОЛІ Це вічне: куди не погляну – мережиться обрій хисткий. Вічочком пливуть над полями строкаті жіночі хустки. Це вічне: від поля […]...
- РОЗБИТЕ ЛЕТОВИЩЕ Колись вони життя і смерть носили І роздавали трударям землі, А нині задрімали, вже без сили, Охмарювані кораблі. Їм не […]...
- “У горах, серед каменю й снігів…” У горах, серед каменю й снігів, Де слід людини око бачить рідко, Малюєтся на синім небі чітко Мислівська хатка, притулок […]...
- МОГИЛИ обвалюються на століття сплощують роки в тонкі дошки поплямлені молитвами й надіями вкриті воском закидані вінками болю могили чорні рани […]...
- МАРИВО На дальній обрій, світло-зеленастий, Лягає марива хвилястий плин, І каже дід, проходячи за тин: “Святий Петро вигонить вівці пасти”. А […]...
- АНТ І ОРЕЛ Коли кремезний ант поставив зруба, Щоб мати добру хату для дітей, Старий орел з-під хмар спустивсь на дуба Натомлений носій […]...
- “…І дорога додому…” …І дорога додому світиться крізь дощі прийдеш утомлений і вклонишся крайнебу є щось заховане від суті мокрі стебла не шелестять […]...
- ДВІ ПЛАНЕТИ Округ сонця шлях широкий В неоміряних краях, – Там планета лічить роки, Оббігаючи той шлях. Споконвіку і довіку Ходить колом […]...
- “Чи то світ ошалів…” Чи то світ ошалів, – най би шлях його трафив, – Чи то люд перевівсь на овечий табун?! Бо колись […]...
- ЛЕ БО Ле Бо – це мертве нині місто в скелях. Легенд багато ходить невеселих Про те, як тут, серед прованських нив, […]...
- “Чи прокленем, чи возвеличим…” Чи прокленем, чи возвеличим Ми, солоніючи від поту, Оту непізнану істоту, Яку історією кличем? Чи занімієм з горя-жалю, Коли, не […]...
- “Не розлюби мене, не відлюби…” Не розлюби мене, не відлюби. То ж скільки там лишилося… ще трохи… Будь леготом і сонцем для плавби З епохи […]...
- “Овес росте край неба у пісках…” Овес росте край неба у пісках, Мов сивий дід, над ним куняє хмара. Похмурий сон: на головах Стоять століття і […]...
- ПІСЛЯ КРЕЙЦЕРОВОЇ СОНАТИ “Покласти б голову в коліна… Відчути б руку на чолі…” – Сентиментальність! Хай загине І пам’ять ніжних на землі. Нам […]...
- ЗУПИНКА В КРЕМЕНЦІ Лесі. У місті, де ми побрались Те все було?.. Було. Ті ж обрії і гори, Забронзовіла осінь в тих лісах, […]...
- ДО ТЕРНОПОЛЯ Вклоняюсь тобі, давньє місто з тернового поля, Над плесом, що синьо-глибинно цвіте, І душам високим людським, як високим тополям, Де […]...
- “Похилила старість до землі…” Похилила старість до землі, Зморшками обличчя заснувала. Рідко вже й зустрінеш на селі – Відходила жінка, відгуляла. Але ще при […]...