Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Моя господа схована в снігах…”

Моя господа схована в снігах.
Лягли замети – як сагарські дюни.
Порожній простір, скаргами столунний,
Жадібно жде на мій майбутній прах.

Чи стане кущ калини в головах?
Чи гріб одягнеться в барвінок юний?
Нема надії. Катафалки й труни
Верстають рідко цей пустельний шлях.

Минуть епохи. Золоте століття
Колись оголить мій замерзлий труп.
І на землі, збагаченій на квіття,

Аеронавт, осівши між халуп,
Із льоду викопає тіло чорне
І ці сонети з подивом розгорне.

1965

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

“Моя господа схована в снігах…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)