Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЛЮДСЬКІ ПОРИ РОКУ

Чотири пори має кожен рік.
Ділімо й душу на чотири пори.
З весною щастю ми втрачаєм лік,
Серед краси не відчувавши змори.

Розкішне літо шле медовий сік.
І в юній звазі подум несуворий
Ми владно водим на небесний тік,
Куди найвищі не сягають гори.

Затоки тихі любим восени.
Густі тумани в повному безділлі
Для нас минають, як принадні сни,
Як за порогом ручаї зраділі.
Ми взимку прагнемо з нуди не лід, –
Інакше б людський перевівся рід.

1818

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

ЛЮДСЬКІ ПОРИ РОКУ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)