Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Як не є, таки учусь потроху…”

Як не є, таки учусь потроху
Для засіву добирати зерна.
А мою бездосвідну епоху
Вже ніщо не поверне.

Не поновиш жодної хвилини,
Що відбігли ген за виднокола,
Та збагнеш: при березі калина
Восени не квітнула ніколи.

Ах, кому б знаття, що того діла
Матиму не тільки коло хати…
Птаха знялась та й полетіла.
Хто ж то буде гілку колихати?

По землі простую не навзгинці,
Хоч гіркі невдачі, втрати, болі.
І щасливі миті-бистроплинці
Так мені минають не поволі.

Ах, коли б я знав, зірнице рання,
Ще тоді, при самому початку…
Все ж придасться досвіду надбання.
Не для мене?
Згоден.
Для нащадка.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

“Як не є, таки учусь потроху…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР