Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







Її пальтечко радісне й червоне

Її пальтечко радісне й червоне.
Вона так добре знає шлях додому,
що в надвечір’ї, сніжному й блідому,
біжить мені назустріч.

Перепони

минають нас, лише гойдлива гілка
зітхне ламкою тінню під ногами
й затихне, мов пробачення негайне…

З ім’ям її римуються “сопілка”
і “свічечка” – мов геральдичні знаки.
І стільки того світу по дорозі
розсипано й забуто на морозі,
аж солодко торкнути і впізнати:

пробитий м’яч, і слід санчат, і мідь
замерзлого листка, й перо пташине,
що невагомо послане з вершини,
з-поміж густих і гострих верховіть,

і це смеркання – лагідне й глибоке…
Вона біжить, і їй чотири роки.
І я услід їй тягнуся рукою,
і чим я заслоню, і як загою?..

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


Її пальтечко радісне й червоне - АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ