Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Синок мій стомився, бо він – маля…”

Синок мій стомився, бо він – маля.
Прохає: “Візьми на руки!..”
А навкруги велика земля
Народжує день стозвукий:
Стобарвно цвіте, стозірно сія
І промовляє стомовно…

Але оця кровинка моя –
Найбільше з див, безумовно!

О, мудро влаштоване царство земне,
Тобі я не здамся без бою –
Синку доручаю продовжить мене
І позмагатись з тобою:
З неправдою в світі стати на прю,
Розправивши гордо рамена,
Тримаючи курс на червону зорю,
Таку дорогу для мене,
І вічну криницю дзвінких пісень
Новим забагатити змістом…

Я несу на руках свій завтрашній день,
Осяяний сонцем чистим!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


“Синок мій стомився, бо він – маля…” - КАРПЕНКО МИКОЛА