Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ДИМ РОЗЛУКИ

Уже відходить поїзд мій поволі
при світлі затамованих сльозин.
Пливе перон у срібнім ореолі,
а на пероні – ти, дочка і син.

Сумні жіночі постаті в червонім
зникають між вокзальних сірих стін.
А син біжить уперто за вагоном
і щось мені гукає навздогін.

Біжить синок знеможений за мною,
з останніх сил біжить
і відстає.
І там, за димовою пеленою,
життя моє сльозою розтає.

Гойдається зірниця невагома
у теплому вагонному вікні.
Задушно серцю в затишку вагона,
і щось болюче мариться мені.

Душа бунтує. Серце не здається.
Але в очах спливає лиш одне:
біжить, біжить мій син,
і вже, здається,
він поїзда мого не дожене.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)


ДИМ РОЗЛУКИ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО