Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ПЕРШИЙ ДЗВІНОК

Відмовило серце надовго.
Стомилося.
Перший дзвінок…
Біда в дідуся молодого.
Дзвіночок онуки замовк.

Тепер у казенній постелі,
дідусю, лежи, не стогни.
Тут небо – клітиночка стелі,
а світ – у чотири стіни.

Закреслює вікна хрестаті
розвихрена тінь яворів:
у тихій, задушній палаті
змарнований день відгорів.

І падає стеля на груди,
і душать чотири стіни.
А світ розвертається круто
в чотири дороги-струни.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,67 out of 5)


ПЕРШИЙ ДЗВІНОК - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО