“Багато в мене фотографій давніх…”
Пам’яті Володимира Затуливітра
Багато в мене фотографій давніх,
Де подруги мої в далекі дні
Не мали ще по жодному виданню,
А всі були якраз на виданні.
Яка пора! Які чарівні злети!
У розкоші такого почуття
Вони любили тільки нас, поетів,
На всі літа і на усе життя.
Вони значуще й чисто так зітхали,
Й не знали, що по-іншому зітхнуть,
І всіх отих, що палко так кохали,
Так само палко завтра прокленуть.
Ще сняться їм лише манливі мандри.
Але життя посіє гнів і страх,
Й розкидає усіх.
І не по жанрах –
По різних, по ворожих таборах.
Зведе пречисті креса на руїну,
Руїну спалить.
І орду знесе.
І, може, нас оплаче Україна.
І сльози втре.
І все.
І все.
І… все!
Після потопу ж,
на новий початок
Всевишній, зерна сіючи згори,
Огляне фотографії дівчаток –
Щоб помилок нових не натворить.
Related posts:
- “Багато акордів на струнах моїх…” Багато акордів на струнах моїх, Душа їм і ліку не знає, Життя повнозвучно торкається їх І звуки пісень викликає. Ловлю […]...
- ТАК БАГАТО БУЛО НЕВИДИМИХ РЕЧЕЙ Так багато було невидимих речей Без мікро – чи без телескопа, Існували вони лиш у сфері ідей І в казках […]...
- ВОНИ ДЛЯ РЕЧЕННЯ БАГАТО ВАЖАТЬ Загадка Вони для речення багато важать: турботливо обнімуть, як дружки, і вставлені слова й цитату вкажуть, Давайте ж назовем їх. […]...
- “Багато бардів скрашують буття…” Багато бардів скрашують буття! Та мало з них велично поривали Мою уяву, – із похвал навали Виходжу завжди я в […]...
- “О, як багато я в собі згубив…” О, як багато я в собі згубив І як багато загубив у інших, Коли писав такі холодні вірші Про те, […]...
- “Де ти, добрий царевичу з давніх доріг…” Де ти, добрий царевичу з давніх доріг, Ще ти б’єшся живий, чи у битві поліг? Чи змирився із підступом злих […]...
- “Невже це ти, богине давніх днів…” Невже це ти, богине давніх днів? Невже це ти, моє весняне мево, Чий образ у мені відпломенів Ще як братались […]...
- “Як багато книг про вік планети…” Як багато книг про вік планети Маємо, братове, а проте Ще про неї не знайшли поети В серці Слово правди […]...
- “На кого залишили ви мене…” Пам’яті Івана Пономаренка і Миколи Кучеренка На кого залишили ви мене, Мої найкращі друзі-побратими? Невже набридло вам життя земне, Що […]...
- ВУЗЛИК ЗЕМЛІ Коли полину у далекі мандри, візьму з собою вузличок землиці – тієї, у якій коріння хліба, тієї, у якій моє […]...
- “Так мало нам потрібно й так багато…” Так мало нам потрібно й так багато від неба, від землі і від людей. Росте каміння гостро і шипчато на […]...
- “Я мало їв, багато думав…” Я мало їв, багато думав, Ти жирував і мало думав. А в результаті – як же так? – Розумний ти, […]...
- “Багато небесної сходить краси…” Багато небесної сходить краси на кичери лисі, на наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на […]...
- МОНАХИНЯ У чорний шовк старанно загорнула груди і спілість свого лона, щоб перейти холодно крізь життя: не знаючи, ні болю родження, […]...
- 27. НЕ ОТВЕРЖИ МЕНЕ Не відкидай мене від Твого лиця, бо темрява загусне в моїм серці і спинить біг життя. Не відкидай, бо страх […]...
- “До мене в сні злітались слів рої…” До мене в сні злітались слів рої, Рядки сплітали у дзвінкі катрени. Скажіть, святі мучителі мої, Чому ви вранці не […]...
- “Нехай мене чарують квіти…” Нехай мене чарують квіти, Нехай життя їм віддаю: Ніяк я барвами досхочу Своїх очей не напою. Нехай і так… але […]...
- “Були у мене сумніви і драми…” Були у мене сумніви і драми, Я в суть життя по-своєму проник, Аби колись, як взорами рушник, Його у віршах […]...
- “Коли ти їхала до мене…” Коли ти їхала до мене, Коли до тебе я спішив, І шум гаїв, і шелест нив – Усе було благословенне. […]...
- ГНІТИТЬ МЕНЕ Гнітить мене ця вертикальність міста, ця плоскість стель, ця герметичність вікон. Як можна тут співати про красу, працюючи на хліб, […]...
- ЗАБУДЬ МЕНЕ Забудь мене, дивись байдуже, Як я поволі з туги в’яну, І не питай мене, чи дуже Ятряться в серці давні […]...
- “Що від мене хочеш, тихий смутку?” Що від мене хочеш, тихий смутку? Чим і перед ким я завинив?.. Не впаде землі сирої грудка Ще на мене […]...
- “Обступи мене, ліс, як в легенді…” Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага, коли й кінь був убитий, і він уже ледве брів. Осбтупи […]...
- “Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага…” Обступив мене, ліс, як в легенді про князя Хетага, коли й кінь був убитий, і він уже ледве брів. Обступи […]...
- “До мене грім у хату залетів…” До мене грім у хату залетів. Веселий грім з веселими очима, з веселими крильми поза плечима і з синюватим мерехтінням […]...
- ПОКЛИЧ МЕНЕ, ЛЮОВЕ Поклич мене, любове, на межі Мого життя іще раз за собою, Нехай душа в крутому віражі Зайдеться неспокійною жагою. Я […]...
- “один вірш після мене залишиться…” один вірш після мене залишиться один вірш вписаний в партитуру берести молодої березової кори навесні напровесні коли плаче верба коли […]...
- “Панове, в мене маленьке прохання…” Панове, в мене маленьке прохання. Тобто це велике прохання, Маленьке ж у тому розумінні, Що неважко виконати його. Отже, в […]...
- “Чого ти приходиш до мене уранці, удень і вночі?..” Чого ти приходиш до мене уранці, удень і вночі? З’являєшся в полі. З’являєшся в лузі. В діброві. То, наче листочок, […]...
- “Коли мене на цій землі не стане…” Коли мене на цій землі не стане – не зміниться нічого в часолеті, лиш тільки ще одна болюча рана травою […]...
- “Не покидай мене, пекучий болю…” Не покидай мене, пекучий болю, Не покидай, важкая думо-муко Над людським горем, людською журбою! Рви серце в мні, бліда журо-марюко, […]...
- КОЛО ХАТИ, ЩО МЕНЕ КОЛИСАЛА Ось уже подолав підгір’я, Стою на межі. А на моєму подвір’ї – люди чужі. Придивляється до мене, мов пізнає, Новими […]...
- “Що “я” це “я” – повірити не можу…” Що “я” це “я” – повірити не можу: Ніяких доказів тому нема. Чуття, що їх особі на сторожу Дає природа […]...
- ПЂСНЬ 07-я. Кто ли мене разлучит от любви Твоей? Воскресенію Христову. Из сего зерна: Единонадесять ученицы идоша в Галилею на гору, амо же повелЂ им Іисус. Пасха! Кто ли […]...
- “Навчи мене премудрості, навчи…” Навчи мене премудрості, навчи, Моя сувора і ласкава Музо, А ти, тендітне серце, помовчи – Мені потрібні витривалі друзі. Ще […]...
- “Гей, нові Колюмби, Магеллани…” Гей, нові Колюмби, Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! Кличуть нас у мандри океани, Бухту спокою облизує прибій. Хто сказав, що […]...
- ТРАВЕНЬ Люблю я місяць вибраний у році, Коли рожевість пухом огортає Брунатний стан мигдалів молодих, Коли ще небо протирає очі, Ясні […]...
- “Немовби й світу вже нема…” Немовби й світу вже нема – Ані Москви, ані Парижа. Є тільки хуртовина хижа Та ця серед снігів тюрма. Можливо, […]...
- КІНЬ Затекли туманом темні очі, Світлі сльози краплями пливуть… Та бреде за возом він, охочий Доверстати нескінченну путь. Десь позаду поле […]...
- НІЧ У ХАРКОВІ Хмари повстяні, немов кирея, На дахи лягли, на димарі. Ніч, і дощ, і вулиця – над нею В далечінь простують […]...