ЛЮДИ МЕЗОЛІТУ

Related posts:

1. “Люди – прекрасні…” Люди – прекрасні. Земля – мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене […]...
2. “О люди! люди небораки!..” О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки! Вночі і […]...
3. ЧОРНІ ЛЮДИ Вони ідуть з моїх дитячих снів З бензинками, натертими до блиску, – Ті чорні люди, друзі давніх днів, Що заглядали […]...
4. НАМАРНІ ЛЮДИ я ще один із тих що обманулись і відізвавшись із копальні хромосомів піддався легкодухо на життя покинув рай імлавої копальні […]...
5. ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ Її вручають гостю від душі привітні Кобзареві земляки… Мені промінням жита зігріва земля Тарасової хати. На сьомий поверх, де землі […]...
6. НА ХУТОРІ На якомусь хуторі глухому, Де нема і десяти дворів, Я колишню вчительку зустрів, Котру діти вигнали із дому. Згорблена, у […]...
7. “Ти нарешті збагнув…” Ти нарешті збагнув: ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже […]...
8. “Не вірте, люди, снігу…” Не вірте, люди, снігу – Холодній чистоті: Краса його бездушна Без палу і вогню. Укрив він як хутром Всі трави […]...
9. ТА, КОТРУ ЗНАВ Я Ні, та, котру знав я для мене не існує. Із добрим мужем вона мешка в хмарочосі. Для неї дача в […]...
10. СПІЛКУЙТЕСЬ, ЛЮДИ! Я ще не весь об’їздив світ! Не був у Римі, в Сан-Франціско, Не бачив нив індійських цвіт, Не був у […]...
11. “Я не сам, кохана, тут не сам…” Я не сам, кохана, тут не сам, Бо і тут, у цих краях незмінно Тим же я радію небесам, Та […]...
12. “Ви не дивуйте, справді, люди добрі…” Ви не дивуйте, справді, люди добрі, Що я усе про неї не вгаваю… Про Вись мою, що в’юниться за обрій, […]...
13. ЗГАДКА Він сів на горі на оцваньку з дубка, Під ним гарцювала сердита ріка, В їй блідії місячні промені грались, І […]...
14. ВУЛИЦЯ ВРОЖАЙНА У хмарах синього бузку іду своєю Слободою. На рідну вуличку вузьку спішу ходою молодою. Киває вуличка мені димком пахучої сушарні. […]...
15. СПЕКА В ГОРАХ Батьківщино, для нас підійми Чорну хмару далеку. На безводді потріскались ми, Ніби камінь у спеку. Батьківщино, здалека пошли, Нам терпіння […]...
16. “Дрібніють люди в нашому селі…” Дрібніють люди в нашому селі – Кволіші в роздумах і з вигляду затерті – Померли газди, теслі, ковалі… Лишилися на […]...
17. ТІЛЬКИ СПОГАД Він: – Було це так давно, що й родимок на тілі я вже би не згадав: сузір’я їх сумні ще […]...
18. ТРОХИ ПРО НАДЧУТТЄВЕ Людські чуття – дозорці півзаснулі, Пташки з чавунним пір’ям на крилі. Відомо: люди в біополі – Кулі. Що котяться, не […]...
19. ВЕЧОРОВИЙ ВИПАДОК НА ОТЧОМУ ПОДВІР’Ї Пахтить копиця сіна серед двору, Підводиться прив’ялений спориш. Я так люблю сільську вечірню пору, Коли під зорями розхристано лежиш, Коли […]...
20. “Коли вже люди обляглися спати…” Коли вже люди обляглися спати, коли вже місяць вилузнувся з хмар, коли спартанка Києва, не Спарти, лиш я світила вікнами […]...
21. “Вона ішла… але здавалося мені…” Вона ішла… але здавалося мені, Що ніжний пролісок в снігу зоріє, Встає з’під нього і радіє Промінню, сонцю і весні. […]...
22. “То вберу в троянди, то у сажу…” То вберу в троянди, то у сажу. Світло чи пітьма тобі за тло. А коли ж, кохана, врівноважу Я в […]...
23. БОГИ ТА ЛЮДИ По-різному молилися Природі: Одні над нею Бога вознесуть, А хтось – такого більше у народі – В ній розпізнає материнську […]...
24. “Коли помру – прийдіть до мене, люди…” Коли помру – прийдіть до мене, люди, Свічки прощання мовчки запаліть. По мені безліч днів щасливих буде І неповторних веселкових […]...
25. “Я без любові нидію і гину…” Я без любові нидію і гину, Закинутий в холодну чужину, Мабуть, я в тому холоді й засну, Не відігрівши серця […]...
26. “Понеси мене на крилах, радосте моя…” Понеси мене на крилах, радосте моя, Де на пагорбах і схилах сонця течія. Де стоять в обновах білих, в чистому […]...
27. “Посади, машини, дачі…” Посади, машини, дачі Добився поет нарешті. Та стала душа незряча, Її засліпили речі. І рветься рука писати, І страшно судьбі […]...
28. ГРАДАЦІЯ Кожна з вас, на котру я подивлюсь, Вже близька мені: моя частка у ній; Коли ж приторкнувся до твоєї, о, […]...
29. “Хати, прив’язані до хмар димами…” Хати, прив’язані до хмар димами, Пливуть кудись за хмарами хати. Пливуть хати з дорогами, садами, Пливуть, пливуть, кудись пливуть хати. […]...
30. СИНЯ СУКНЯ Під шум коліс згадав її Так близько обіч у трамваї Ніби одвічно ми свої І рідні слів її ручаї Привіту […]...
31. 8. З ГОРОБИНОЇ НОЧІ Одного дня, як ми ввійшли в Карпати, З’явивсь неждано й вигукнув: “Здоров!” Мій друг – вчорашній командир гармати, Комсорг із […]...
32. ВЕЧОРОВА СТЕЖКА Мені ще світить мамине лице, та вже у білій хаті вечоріє. Щемливо пахнуть сивим чебрецем засмучені осінні вітровії. Веде мене […]...
33. ПРОЩАННЯ З ДОМОМ Я вернулась додому і нарешті збагнула, Що мені він чужий і йому я чужа, Бо нема в нім того, кого […]...
34. “О, яка ти ласкава зі мною…” О, яка ти ласкава зі мною, Тихоплинна вищанська вода! Там, за греблею, за осокою, Синь-Синюха тебе вигляда. Чим тобі відплачу […]...
35. ПРОРОК То ніч над нами чи істота чорна? На це ніхто б відповісти не зміг. І крутиться Земля, неначе жорна, І […]...
36. 2. ЯРОСЛАВ На батьківській захищеній землі Гаряча і подвижницька робота, Дзвенять натхненно в місті і в селі В руках майстрів сокири і […]...
37. ДУДАРИК Коли б тобі горенько та печаль, То ти б вийшов на вулицю та й кричав. Пісня. Голосять баби на згарищах, […]...
38. Люди люди про дитинство сонця над терасами про схрещення іржавих ножів і чарів на мушлях з віч жовтою плямистою шерстю ягуари […]...
39. ЛЮДИ І ЗОРІ Високий день за обрій закотивсь, І спорожніли села між садами. Здається, люди в небо вознеслись І з високості світяться зірками. […]...
40. Ми, українцi, дивнi люди Ми, українцi, дивнi люди: Хоч кожен любить сам себе, Ганьбим народ свiй i паплюжим, А ми ж самi народ i […]...