ДО ЯЗИКОВА

Related posts:

1. РІЗДВЯНІ ВАКАЦІЇ Там верби золоті й дзеркальні ріки, де стигнуть колихливі тіні риб, там у криницях зорі, мов горіхи, і скрипки перестудженої […]...
2. В. СТУСОВІ У нас нема зерна неправди за собою Т. Шевченко Коли твій вистражданий злочин – Твоя окрадена любов, Тоді нехай в […]...
3. ДЕ Ж ТИ, ХМЕЛЮ? Хмара грізно суне за Бориспіль. Темна тиша опада в лиман… Де ж ти, Хмелю, де ж ти забарився, – Богом […]...
4. “О, праг демоном Едгар По…” О, праг демоном Едгар По… Оговтано медово демона твого – В амурів віру мав. О, гойда сад його (І люлі, […]...
5. НА БАЛАТОНІ 1 На Балатоні осінь золота, Пливе в повітрі сива павутина. Пишу тобі до Києва листа, Слова мені нашіптує калина. Вона […]...
6. “Вона несе, немов у чаші повній…” Вона несе, немов у чаші повній, Солодку нерозхлюпаність вина, Вона себе несе в обійми, хай гріховні, Вся – світла й […]...
7. Вечір Стишена природа, Голуба імла. Ніжна прохолода Землю обняла. Линуть із узлісся Щебети пташок. Шелестіння листя Переплів струмок. Сінокіс пророчить Лагідна […]...
8. “Земля парує… На безмежжя голе…” О земле рідна, дай напою. Щоб колосився спів! 1938. (З вилученого) Земля парує… На безмежжя голе Пролився дощ, краплистий і […]...
9. КАРМАЛЮК XII Коваль Микита пив чотири тижні, Це для солдат була не новина. Коли б у нього рідні, а чи ближні, Можливо […]...
10. “наврочили – я пас чужих дітей…” наврочили – я пас чужих дітей і зиму відгороджував від стайні і тільки сад де ігрища летальні переступали – вабив […]...
11. ДО НЕВІРНОЇ Було б шануваться, З другими не знаться, Жили б, жили бі ми з тобою, Як би серце із душою. А […]...
12. “Не подарую, не прощу…” Не подарую, не прощу тобі нічого, душолове! У чистий храм живого слова тебе в чоботях не пущу. Лукавий демоне, страшна […]...
13. КОНИ ПРИВЕРЕДЛИВЫЕ Вдоль обрыва, по-над пропастью, по самому краю Я коней своих нагайкою стегаю, – погоняю, – Что-то воздуху мне мало, ветер […]...
14. СИМВОЛ Чим далі, тим похмуріш мряки, Тим небезпечніша дорога… О, ніби Ніке з Самотраки, Твоя смертельна перемога! З одірваною головою, Безумна […]...
15. САМОТНЯ ЛАСТІВКА Самотня ластівка на дроті – Одним одна, самотина. Всі ластівки давно в польоті, – Чому ж без вирію вона? Така […]...
16. ПОЛИН Матусю, десь ти за імлою в життя вслухаєшся моє. І сивий докір наді мною тремтячу ниточку снує. Мій вік уже […]...
17. “О принесіть як не надію…” О принесіть як не надію, То крихту рідної землі: Я притулю до уст її І так застигну, так зомлію… Хоч […]...
18. ПЕРША КОЛИСКОВА Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідуть в поля жита, І зоря над ними йде […]...
19. “Інколи серед сліз і гіркоти…” Інколи серед сліз і гіркоти Я таки мушу всміхнутися, Що Вероніка вчила моралі Кардинала. Гірко довелося Платити за ту науку: […]...
20. “Вирвалася з ночі коляда!..” Вирвалася з ночі коляда! Вилетіла з лісу мовчазного! Сніг летить, на голови сіда, неузримі, бо ніде нікого. Скрізь ніде нікого. […]...
21. ЕПІЛОГ …Та стали хуртовини наступати, Та стали вдовиченків побивати: Що перва хуртовина Дома попалила, А друга хуртовина Скотину поморила, А третя […]...
22. “Зозуля подавилася мандриком…” Зозуля подавилася мандриком, І солов’ї замовкли у гаю… Зажуреним перепелиним криком Випроводжаю молодість свою. Передранкова в полі прохолода, І перекотиполе […]...
23. КАРАМБОЛЬ Щось багато балакаю я. Ну, кінчаю. Ти чуєш? Кінчаю. І на тебе в кущі солов’я доручаю. Бив по кулях більярдних […]...
24. “Тепер для мене там нічого…” Тепер для мене там нічого Не залишилося… крім тебе. …Не принишкла, втомлена дорога, Глибока ніч і тихе небо Над літнім […]...
25. ПРАВДА І прийшла вона, і сказала, Охопивши могильний мох: – Я всі сльози твоїх злизала Із потрісканих щік епох. І в […]...
26. “Нехай мене чарують квіти…” Нехай мене чарують квіти, Нехай життя їм віддаю: Ніяк я барвами досхочу Своїх очей не напою. Нехай і так… але […]...
27. Я ЛЮБЛЮ ВСІХ ДІВЧАТ Признаюся із жалем: я тікаю від проблем, в мене слава лиха, я – мовляв – не жених… Я ж люблю […]...
28. ХМІЛЬ Дівчино, хмелю весняний, довкола мене оплетися! Кують нам дятлі з моху сни і в сто гаях лопоче листя. Весна омаєних […]...
29. 1. ПРИСВЯТ Староруська поема (1620 – 1621) “Нет царства, которое не разорилось бы, будучи в обладании клириков”. Иоанн Грозный “Ой, бородачи!.. Многому […]...
30. “Коли ж порине ярий борвоспад…” Коли ж порине ярий борвоспад, Який клекоче під грудьми стовирно? Тобі не треба янгольських порад, Що повівають крилами сумирно. Пече […]...
31. “Вже тільки хліба смак…” Вже тільки хліба смак… Забутий смак вина. І вся душа тяжіє до аскези, І меду дикого з акридами – трапези […]...
32. БАЛКАРСЬКИЙ МАЛЮНОК Трав оксамит. Наче велети, буйволи. Соняшник жовтий. Міжгір’я. Ріка. Камінь стрімкий над святами й над буднями Чимось нагадує трохи бика. […]...
33. СУЧАСНІСТЬ Так, мабуть, і в часи Бояна Квітчалася пора весняна, І накрапали молоді дощі, І хмари насувалися з Таращі, І яструби […]...
34. ГОЛОС ОТРУТИ Люблю отруту, сховану в лілеї, Люблю порок із поглядом ясним, І безсоромність ніжності твоєї, І терпких милощів незнаний дим. Люблю […]...
35. ТИ ПИШНУ КОСУ РОЗПЛЕЛА СВОЮ Ти пишну косу розплела свою – Нараз війнули пахощі на мене Прив’яле сіно і трава зелена. Ти пишну косу розплела […]...
36. “Ходи, мій псе! Склонись мені на ноги…” Ходи, мій псе! Склонись мені на ноги І притулись до мене, гей до друга: Обох нас гне однака скорб і […]...
37. “Тобі, що без геройства і без слави…” Тобі, що без геройства і без слави в покорі зустрічаєш кожен день, – тобі, чий усміх, мов вітрець ласкавий, одхмарює […]...
38. ЗЕМЛЯ ЩОСЬ ВІЧНЕ ГОВОРИЛА Натомлені згорнувши крила І розпростеришись навсебіч, Земля щось вічне говорила – І слухала ту мову ніч. Було вікно, у сад […]...
39. РОЖЕВОГРИВИЙ КІНЬ Рожевогривий кінь б’є копитом небо, Дзвенить Писаний Камінь. Ірже у вузькому руслі Черемош, Скований огир. Іде непорочна ікона, Несе в […]...
40. “Ти нарешті збагнув…” Ти нарешті збагнув: ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже […]...