Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ВУЛИЦЯ ВРОЖАЙНА

У хмарах синього бузку
іду своєю Слободою.
На рідну вуличку вузьку
спішу ходою молодою.

Киває вуличка мені
димком пахучої сушарні.
Табличка сяє на стіні.
Читаю: “Вулиця Врожайна”.

Збігає вуличка моя
струмком зеленим до асфальту,
своє заслужене ім’я
несе від хати і до хати.

Тут бідні прадіди мої
вивчали азбуку врожайну.
Тут ситі гади-глитаї
сичали в закутку з ножами.

Тут хижі чоботи чужі
місили землю на болото.
Душили вулицю вужі
наруги, зради і підлоти.

А горда вулиця жила,
цвіла бузком у непокорі.
Землі поділської зола
кріпила вулицю сувору.

Не стерли вулицю страшні
примари гніту і навали.
Давала хліб вона мені
і словом рідним напувала.

Люблю я вулицю свою,
від неї кращої не знаю.
Вона у бузковому раю
квітує іменем Врожаю.

Вона у стомленій добі
плекає пісню колоскову.
Спасибі, вулице, тобі
за щедрий хліб,
за рідне слово!

За те, що ти в життя моє
вростала смугою для злету,
за те, що ти була, і є,
і вічно будеш на планеті.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)

ВУЛИЦЯ ВРОЖАЙНА - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО