Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“З літами важче любиться…”

З літами важче любиться,
Багато що прощається.
А ось вона, та вулиця,
Яка не забувається.

Чого я тут – не відаю,
На кого сподіваюся?
Під вікнами сновидою
Опівночі тиняюся.

Давно усе минулося –
І зустрічі, й побачення,
Дороги розминулися,
І вже немає значення,

Із ким вона, та дівчина,
Яка в любові клялася.
Але, як намагнічена,
Душа до неї рвалася.

І ось вона, та вулиця,
Яка не забувається.
І що любив – те любиться,
Що не прощав – прощається.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

“З літами важче любиться…” - ЛУКІВ МИКОЛА
«