Його вулиця - ЛУКІВ МИКОЛА

Він теж мріяв про прим’яту траву,
про блузку, розстебнуту на грудях,
він був молодим –
ледве виповнилося вісімнадцять років.

Тільки вісімнадцять –
І довге життя після смерті.

Ви його ніколи не бачили,
ви знаєте лише вулицю його імені.

А я пам’ятаю,
як із фанери він змайстрував літака
і той не хотів літати;
як батькові говорив,
що в боротьбі хтось повинен і вмерти;

як перед арештом запитував матір:
– Мамо, ти мене любиш? –
І, затуманених її очей не видячи,
довго дивився вздовж вулиці,
названої тепер його іменем.

Його вулиця