Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПІСНЯ НАЩАДКА

Чую далекий дзенькіт металу,
клекіт гарячого бою:
“А Перебийніс просить чимало –
сімсот козаків з собою”.

Дід розправляє сивії вуса,
б’є кулаком об ковадло:
– Наш Перебийніс! Чуєш, Петрусю?
Інших тоді не бувало.

Вийшли ми, хлопче, з кріпкого роду
десь у якомусь коліні.
Кості козацькі вітер скородить
та й по усій Україні…

Чую: рокоче кобза стогроза,
бачу козацькії вуса.
Ми не в обозі.
Пісня в дорозі.
Гей, озовіться, дідусю!

Гей, та покличмо з пісні живої,
з полум’я, з попелу, з диму
всіх неоспіваних предків-героїв –
аж до прабатька Максима!

Всіх, що супроти злої навали
лавами йшли, не юрбою…
“А Перебийніс просить чимало –
сімсот козаків з собою”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

ПІСНЯ НАЩАДКА - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО