Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ПІСНЯ ТРЕТЯ. Дума перва

Над степами сонце сяє,
Вітер подихає,
Подихає, мов у кобзу
Тихострунну грає.

Поначіплювано густо
Струни золотії
На степи, балки з річками,
Байраки крутії.

Сяє сонце, вітер віє,
Тирсу нахиляє,
До струни струна на кобзі
Стиха промовляє.

Бачиш оком, чуєш ухом,
Серцем розумієш,
А сказати-заспівати
Голосно не вмієш.

Несказанно, невимовне
Кобза промовляє,
І святими почуттями
Серце надихає,

І возносить серце вгору
Від земного лона,
Мов крилаті духи-коні
Бога Аполлона 37

Щоб споглянуло з-під неба
На се жизні море,
Де, мов хвиля гонить хвилю,
Віра віру боре;

І широкої набралось
Правди та свободи,
Що насильство витісняє
З людської природи;

І поезії спасенним
Надихом сповнилось,
До всіх вір і всіх язиків
Рівно прихилилось.

І поезії, й братерства
Праведним натхненнєм
До всіх кротких духом кротким
І благоволеннєм.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


ПІСНЯ ТРЕТЯ. Дума перва - КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН