Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ЗЕЛЕНА АБЕТКА

У тиші, настояній духом гречаним,
напахченій визрілим чаром городнім,
сиджу перед дідом
на лекції незвичайній
у відчиненому лікнепі природи.

Дідусь обіймає штатну посаду:
чатує, аби не розбіглися кавуни.
Дідусь примудрився читати й писати
за алфавітом флори і фауни.

Не знає він, що таке промені-бета,
бо вік доживає в обозі прогресу,
та в мозку струмує зелена абетка,
безмежна, як геометрична прогресія.

Дідусю, абетка ваша складна:
в ній –
готика гордих дерев,
ієрогліфи трав
і кирилиця квітів…
Читаю невпевнено, по складах,
розгорнуту книгу літа.

Зелене проміння мене осява
на вашій, дідусю, лекції чесній.
За щедру науку вклоняюся вам
я – неписьменне дитя прогресу.


ЗЕЛЕНА АБЕТКА - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО