ПІДЗЕМНИЙ ГРІМ

Related posts:

1. МОЛОДИЙ ГРІМ Перший грім! Він ударив гарячим, несподіваним жаром. Гей, та де ж ваша сила юнача, вогнекрилі Ікари? А розправте-но зігнуті плечі […]...
2. “Ці привиди-міста… Як міражі…” Ці привиди-міста… Як міражі… Не бачимо – про них і забуваємо, Борги затисли і неплатежі, То в алкоголь запливши – […]...
3. КУРСЬКОМУ БРАТОВІ Борітеся – поборете! Т. Шевченко Волають гори, кровію политі, Підбиті зорі падають униз, В пахкі долини, зранені і зриті, Вдирається […]...
4. “Останній грім давно скотився з даху” Останній грім давно скотився з даху… Стекло по ринвах сонце і дощі, І у саду дерева вже без страху вдягають […]...
5. “Світяться вікна і світяться зорі…” Світяться вікна і світяться зорі, Світять і світяться цілу ніч – Ніч новорічна сяє надворі, Стали ялинки, як сто тисяч […]...
6. МІРАЖІ Хижий вихор тне ножами, Хиже сонце тяжко спить, Сон виткими віражами В міражі мої летить. Мерехтять вони – облесні, Чесним […]...
7. “До мене грім у хату залетів…” До мене грім у хату залетів. Веселий грім з веселими очима, з веселими крильми поза плечима і з синюватим мерехтінням […]...
8. ЗИМОВА КАЗКА Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг сипле […]...
9. “Дивний образе таємний…” Дивний образе таємний, Що негадано-неждано Із далека – із незнана У кімнату цю принісся І спинився на стіні, Я прохаю […]...
10. У МАМИНІМ САДУ У маминім саду вітрець гілки колише, Гілок не дістю, бо я іще мала, Та знаю, що ніде нема землі рідніше, […]...
11. ДРЕВО ЛЮДСТВА Ховає тайну світ міцних дерев – дітей природи у державі Флори. Дерев не зрушить бурі дикий рев, земна кора – […]...
12. “На алеях нічних, там, де нас нема…” На алеях нічних, там, де нас нема, Ходить вітер, ворушить листя, То Венеру Мілоську – без рук – обійма, То […]...
13. “Ви, як стежка, кохана…” Ви, як стежка, кохана. Лине сон мій по вашій стежині. З неба падають зорі в дзьоби журавлів. На крило небокраю […]...
14. ЗОРІ Вийду ніччю в чисте поле – гроби бовваніють, Погляну я в чисте небо: там зорі зоріють. Ясні зорі, красні зорі, […]...
15. НЕРІВНИЙ ДВОБІЙ Синок не знає страху, мене одважно б’є… Ми граємо у шахи чи то в життя своє. Ми погляди схрестили в […]...
16. “За городами став у густім комиші…” За городами став у густім комиші, Серед яблунь і вишень біліє хатина. Все знайоме і рідне до болю в душі: […]...
17. ПОРТРЕТ Бабуся сидить на криниці – Навіки зупинена мить. Велична, як скіфська цариця, Бабуся моя сидить. Красива, молодша за мене, Мій […]...
18. “Цвіт в моєму серці…” Цвіт в моєму серці. Ясний цвіт-первоцвіт. Ти той цвіт, мій друже, Срібляний первоцвіт. Ах, ізнов кохана, Де згучала рана – […]...
19. “День минув і згас у потойбіччі…” День минув і згас у потойбіччі, Засвітились зорі, наче свічі. Оповила простори пітьма. От і все. Погаснув – і нема. […]...
20. Вступ до поеми про бабусю Ганну Слава Богу – є пам’ять. Вона – непідвладна, тліну… Слово моє, будь пам’ятником Ганні Петрівні Олійник… Це – бабуся моя. […]...
21. ЗОРІ-ОЧІ Зорі-очі, очі-зорі Тут і там, Тут зорять – до дна прозорі, Там зорять – як іскри в морі… Зорі-очі, очі-зорі, […]...
22. ГРІМ Була гроза, і грім гримів, Він так любив гриміти, Що аж тремтів, що аж горів На трави і на квіти. […]...
23. “Молодий весняний грім…” Молодий весняний грім, Синє його рокотання Збуджує в серці моїм Тужливе чекання, Коли вже знедолений люд, Зачувши весняні грози, Не […]...
24. “А ще тремтіння паростка і грім…” А ще тремтіння паростка і грім, А ще весна, хоч май в останніх числах, І я в своєму спалаху новім […]...
25. ДОРОЖНІ РОБОТИ Валим дерева обіч доріг, Б’єм під коріння самісіньке кленів, Дерн затріщить, наче шкіра зелена, Вкриє земля кучерявий моріг. Рветься дорога […]...
26. ДО ГОРДОЇ РОСЛИНИ, ЦЕБТО ДО СЕБЕ САМОГО Широкоплечі пні. Черва і червень. З погаслих зір срібляве порохно обсипує дубове листя. Дно підземних рік. Тремтять рослинні первні. Хмарин […]...
27. “Бережи свою духовність…” Бережи свою духовність, Наче свічку у четвер Чистий, Бережи, як совість, Доки ти іще не вмер. Доки сонце у зеніті, […]...
28. “Двори ті споришами заросли…” Двори ті споришами заросли, В них сироти-хати – безмовні пустки, Тини опали, сивий смуток слив, І спогад в горлі здушує, […]...
29. ПРО ПІВНЯ Хоч півень п’є воду холодну, Але як вогонь палає: У півня червона корона І борода червона; У півня червоні очі […]...
30. НОВОРІЧНИЙ РОЗДУМ Жадаю правди. Мучуся ночами, ловлю ранові зорі голубі. Себе у світі змерзлому вивчаю і скреслий світ шукаю у собі. Докопуюсь […]...
31. ПІВОНІЇ Червона молодість півоній. Яка краса! Яке п’яніння! Візьми моє чоло в долоні й оборони, моя весіння! Бо переслідує крізь морок, […]...
32. ГРИМИ, ГРИМИ, МОГУТНЯ ПІСНЕ! Грими, грими, могутня пісне, Як ті громи весняних бур. Хай знає панство ненависне, Що наша армія, як мур. Ми стали […]...
33. “Вода між корінням, де риба стоїть…” Вода між корінням, де риба стоїть, Помахує тільки злінива хвостами, Її з-під коріння не вибере сіть, Не кожен умілець руками […]...
34. ЗАЄЦЬ “О боже мій! – так Заєць раз ридав. – Ти кождому якусь потугу дав: Дав чоловіку ум, дав псові зуби, […]...
35. КОШУ ТРАВУ В садку, де я кошу траву, Дерева вікові обкошую – Немов струну задів живу, Що нею сад, птахів тривожу я. […]...
36. “І заливають образ твій сльозами…” І заливають образ твій сльозами. Так само хвиля золотиться в морі, Так само гори криються імлами, Так само ввечір світять […]...
37. “Панове, в мене маленьке прохання…” Панове, в мене маленьке прохання. Тобто це велике прохання, Маленьке ж у тому розумінні, Що неважко виконати його. Отже, в […]...
38. ЧЕРЕМХОВИЙ ВІРШ Вже ніч нагріта п’яним квіттям димиться в черемховій млі, і букви, наче зорі, світять в розкритій книжці на столі. Стіл […]...
39. “В купальську ніч, коли дерева й квіти…” В купальську ніч, коли дерева й квіти, Мінливі води й скелі-моноліти, Птахи і звірі, зорі з небесами Єднаються в одну […]...
40. “Вітри пригинають дерева…” Вітри пригинають дерева, І злива – немов лавина. А тільки то справа даремна – Поставити ліс на коліна. Громи одгирмлять […]...