“Моя Аркадіє чудова…”

Related posts:

1. “Серед поля попід небом жито жала…” Серед поля попід небом жито жала, Попід небом жито жала серед поля. Вітер віяв, сонце гріло. Дожинала. Дожинала. Сонце гріло, […]...
2. “Так любить душа одинока…” Так любить душа одинока Далекий і тужний мотив: Журливе журчання потока І шелест пожовклих садів. Крізь шибку малого віконця Так […]...
3. “О ніч чудова і чарівна!..” О ніч чудова і чарівна! Ще вчора сіявсь сніг рясний, – Сьогодні ж теплінь, і понова, І проріст трав, і […]...
4. ХМІЛЬ Дівчино, хмелю весняний, довкола мене оплетися! Кують нам дятлі з моху сни і в сто гаях лопоче листя. Весна омаєних […]...
5. “Ти чудова, як вечір весною…” Ти чудова, як вечір весною, Ти чарівна, як нічка в маю, – О, з якою гіркою журбою Я дивлюся на […]...
6. НА ГОСТИНАХ У БАТЬКА Цвіркун сюрчить, і сад шумить, Снуються тіні волохаті. І добре з батьком при багатті Посидіти і відпочить. Між нами полум’я […]...
7. “Є стіни, стеля…” Є стіни, стеля. Вже заходь до хати. Нема підлоги – вигадать не зміг. А на стіні припала божа мати до […]...
8. РОСІЯ Країно, що страждаєш на комплекс материнства і обмотуєш інші нації колючим дротом своєї любови, хіба не знайдеться серед твоїх синів […]...
9. ПАВУК Де взяти сил, щоб знову стати Посеред неба павуком І болі Всесвіту всотати, Й дощем пролитись над ліском? А дощовинню-павутинню […]...
10. З ОДНОГО ДЖЕРЕЛА Де вам, друзі, траплялось, щоб од міста, села три ріки розливалось з одного джерела? Що не річка, то мова прагне, […]...
11. “Рідна мова в рідній школі!..” Рідна мова в рідній школі! Що бринить нам чарівніш? Що нам ближче, і миліш, І дорожче в час недолі?! Рідна […]...
12. ВІТРИ ЧАСУ Вітри часу шумітимуть твоїм волоссям, жінко, мелодію зелених вечорів і спілих літ. Ти пристрасно тулитимеш до лона спів сопілки, одкривши […]...
13. ПРО ВІК І ВИХІД З НЬОГО (Або, як люблять казати: “На межі тисячоліть”) Слідами безалкогольних весіль Врешті вступімо у безалкогольний рік. Як після запоїв, мов після похміль, Лишає нас тяжко скалічений вік. Виходим […]...
14. МОВА Мова – не звуки, Смисл, Душа народу. Мова – це розум і руки, Сутність народу. Забути мову – Душу зрадити. […]...
15. “Зусібіч облягло дощем…” Зусібіч облягло дощем, І хмари йдуть, немов на плаху. І ятриться глибокий щем, І можна з розпачу заплакати… Та, власне, […]...
16. БАТЬКОВА ХАТА У вінку веселого зела Вікнами до шляху і до поля Тиха й скромна, як селянська доля, Лебедіє хата край села. […]...
17. ВЕЛИКІ КРАПЛІ ДОЩУ Цей дощ починався якось не так, бо почали падати занадто великі краплі і струмки текли так бурхливо, що трохи не […]...
18. “Україно, мій рідний краю…” Україно, мій рідний краю, Вічна туго, предвічна кров! Чи дійду до твого розмаю? Чи побачу Славуту знов? Чи вернуся з […]...
19. НІОБА є горе на землі що від нього сльозавить камінне око і корчиться серце камінне пам’ятай виродню камінніший від каменя коли […]...
20. “Квітка, що ногою…” Квітка, що ногою Стоптана в пилу; Гук, що вмер луною, Пронизавши млу; Огник серед поля, Що блиснув і згас,- Се […]...
21. “Так хочеться побуть на самоті…” Так хочеться побуть на самоті, Посидіти в задумі при багатті, Згадати дні дитинства золоті, Літа юначі, мріями багаті. Так хочеться […]...
22. ВІЧНО ЖИВА А мова не корилася царю – ані царю, ані його сатрапам, з орлом двоглавим[1] стаючи на прю[2], що брав її […]...
23. “Приглянься до облич, що мерехтять…” Приглянься до облич, що мерехтять На голубому тлі телеекранів: Чи риси їх тобі не воскресять Катів твоїх колишніх і тиранів? […]...
24. ПОЛЬОВА ЗУСТРІЧ Глянула… Таким гарячим золотим рум’янцем Заблищав серп коло пояса, Пригадую: На його блискучій поверхні Коливались дві сині веселі волошки. ЧЕРВОНИЙ […]...
25. ДО МОГО РОДОВОДУ Я – з колишнього Дикого поля, Перевитого піснею й житом, Де коли й ночувала сваволя, Та на ранок прощалась із […]...
26. “Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі…” Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдавнішій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній […]...
27. УСПЕНІЄ Ішла усміхнена, погожа, Стомилась шепотом трави: Заснула в зіллі Мати Божа; Зійшли роменом рукави. Співати почали тополі І розливатися ставки […]...
28. ДО РИГИ Із твого чуба – волосинка я, В очах твоїх – одна сльозинка я, Твоїх шовків – єдина нитка я. Ти […]...
29. “Цілу ніч цвіркун сюрчить у домі…” Цілу ніч цвірук сюрчить у домі, Цілу ніч заснути не дає, Цілу ніч розмиті, підсвідомі Милі серцю спогади снує. Ось […]...
30. РИСИ ГІР Обведені смужками мені подобаються риси хінських гір Витворені зломи верхогір і падань. Літом я пригадую вони похожі на килим з […]...
31. 2. НОВОСІЛКИ В сільській церковці – в кораблі земному – Вони у височінь пливуть Над русинську нужду, над цісарські хороми, Ген аж […]...
32. “Я лиш пригадую той рік…” Я лиш пригадую той рік І вечір той, коли, Не помічаючи доріг, Ми Києвом брели. Зима проймала до кісток, У […]...
33. “Опали з яблунь визрілі слова…” Опали з яблунь визрілі слова, і з груш слова дозрілі теж опали. І поля недоорана глава натхнення, як метелиці, заждалась. […]...
34. “Розхиляю колосся, іду…” Розхиляю колосся, іду. Устріч – арнаутка чорнява. Слава вам, рідні поля, У вечірній тихості слава! Уже видко верхівки топіль. Покажеться […]...
35. “Блакить мою душу обвіяла…” Блакить мою душу обвіяла, Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав – Добридень я світу сказав! Струмко серед гаю, […]...
36. “Коли до губ твоїх лишається півподиху” Коли до губ твоїх лишається півподиху, коли до губ твоїх лишається півкроку – зіниці твої виткані із подиву, в очах […]...
37. “Пролились небесні сльози…” Пролились небесні сльози На сріблясті верболози. На зелені лопухи, На цей досвіток глухий… І привиділось у сні: Обмолочується сніп, – […]...
38. “А я жив сотні років тому…” А я жив сотні років тому Та орав волелюбне роздолля Серед нетрів і пущ предковічних І любив, так любив Ярославну […]...
39. ЩОСЬ ЗАБУЛА Я щось забула, я забула щось… Про що? Про що? Сама себе питаю. Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
40. Я щось забула, я забула щось Я щось забула, я забула щось… А що? А що? Сама себе питаю Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...