Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







Я щось забула, я забула щось

Я щось забула, я забула щось…
А що? А що? Сама себе питаю
Мої сліди змиває сірий дощ,
Їх обриси травою заростають.

Пригадую те “щось” не день,
не два, не рік…
Мої і не мої літа біжать за мною.
Стою я на горі, мов на порі,
Мов на порі між літом і зимою.

В мені нуртує буря голосів,
Які голосять так давно і довго,
Ще, може, з Чінгісханових часів,
А може, ще й з часів княгині Ольги.

Це вже було… І крові, і плачу…
І знову кров’ю заливає очі.
І я кричу. Так голосно кричу:
“Не хочу крові! Крові я не хочу!”

Кричу ізнов: “О господи, не руш,
Не руш трави і неба голубого!”
Не перша відмолюся… І помру,
Не вимоловши в господа нічого.

Тож заспокойся, душе. Замовчи!
І нічого принижуватись всує.
Серед вітрів у полі ти кричиш.
То хто почує? Хто тебе почує…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)


Я щось забула, я забула щось - КИР'ЯН НАДІЯ