Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ПРО ВІК І ВИХІД З НЬОГО (Або, як люблять казати: “На межі тисячоліть”)



Слідами безалкогольних весіль
Врешті вступімо у безалкогольний рік.
Як після запоїв, мов після похміль,
Лишає нас тяжко скалічений вік.
Виходим із нього, як після наркозу,
Який нам давали від болю, від лих;
А ще – від пекучих сибірських морозів,
Що так москалі нас привчали до них.
А ще – як з концтабору, з чорних підвалів
На південь, на Крим – з полустанку Зими,
З Тоболу, з Мордовії, із Колими,
(А рови Петрові, піски Кос-Аралу?..)
З-під Азії, з-під її зір п’ятикутних,
Кривавих, – у теплі шовкові степи,
Від злих матюжінь і від оргій “распутних”
На наші освячені води й хліби.
Виходим, виходим з жорстокого віку,
Що промені мислі в пекельні вогні
В печах переплавив… що жертви без ліку
Щодня ненаситному ніс Сатані.
Аж до безалкогольних весіль…
Чи може до безалкогольного віку?..
Виходьмо з тяжких перепоїв, похміль,
З’єднаймось із серцем Христовим навіки.

1.01.2000 року



ПРО ВІК І ВИХІД З НЬОГО (Або, як люблять казати: “На межі тисячоліть”) - БАБІЙ СТЕПАН