“Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні…”

Related posts:

1. “Ти знов прийшла, моя печальна музо…” Ти знов прийшла, моя печальна музо. Не бійся, як не покладаю рук. Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре […]...
2. “Знов чомусь прийшла хвилина смутку…” Знов чомусь прийшла хвилина смутку. Попрямую у вечірній ліс. Запалю солдатську самокрутку Над окопом, що давно заріс. Ні, життя легкого […]...
3. ВОНА ПРИЙШЛА Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих […]...
4. “Я знов сьогодні археолог…” Я знов сьогодні археолог. Уранці в сивий степ прийшов. На полині сіріє порох, немов подертий в клоччя шовк. Ген блима […]...
5. “Прийшла! Таки прийшла нарешті…” Прийшла! Таки прийшла нарешті! А я вже думав, що минеш ти Мене в мойому барлозі! – І знову став я […]...
6. “Прийшла брехня, прийшла і стала…” Прийшла брехня, прийшла і стала, І п’яні очі у брехні. Вона в житті святе стоптала І душу зранила мені. І […]...
7. “Знов весна, і знов надії…” Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі […]...
8. ТИ НЕ ПРИЙШЛА Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в […]...
9. “Ти не прийшла, бо трапляється дощ…” Ти не прийшла, бо трапляється дощ. Ти завагалася, бо надходить осінь. Ти запізнилась, бо річки течуть. Ти не злякалась, бо […]...
10. “Прийшла ти до мене, пречиста любове…” Прийшла ти до мене, пречиста любове, і вирвала з вуст моїх з коренем слово, і подихом горло порожнє спалила, гукнути […]...
11. “Знов я серце упокорив…” Знов я серце упокорив І забув тяжку досаду; Знов весна у серце хирне Ллє здоров’є і одраду. Знов увечорі і […]...
12. “Ти, мамо, прийшла в сновидіння…” Ти, мамо, прийшла в сновидіння В рядні – не в парчевому злоті: Обходиш свої володіння В глибинах синівської плоті. Навчи […]...
13. ЗЕЛЕНІ РУНА І І знов, і знову цей мотив упертий – Старий, як світ, і вічно юний спів: Прийшла весна, і білий […]...
14. “Вже бракне слів. Важка хода пера…” Вже бракне слів. Важка хода пера. Рипить воно, немов правдавній спомин. Але мені ще не прийшла пора летіти в ірій […]...
15. “Вона прийшла, як мрія довгожданна…” Вона прийшла, як мрія довгожданна, І вийшли всі назустріч їй, І всі кричали їй: “Осанна! Благословенний ранок твій!” І враз […]...
16. “А смертне знов нагадує про смерть…” А смертне знов нагадує про смерть, А час, мов сумнів, скапує свічею. Мій “его” весь скоцюрбився і змерз, І виглядає […]...
17. ЗНОВ НАСТАНЕ ЛІТО Я не знаю, що з тобою, де ти І чи знов зустрінемось коли… Та хотів би, щоб зими замети Літа […]...
18. ТИ ПРИЙШЛА Ти прийшла – і повіяло маєм, і кімната моя зацвіла… Та уже я тебе не спитаю, де ходила і з […]...
19. “Коли ти в білому прийшла…” Коли ти в білому прийшла Й нагнула постать тонкостанну – Умить розтанула імла Важкого темного туману. Немов жаркі твої уста […]...
20. І ЗНОВ ДОВОДИТЬСЯ РИДАТИ І знов доводиться ридати Над трупом вбитого бажання І в скорбнім серці будувати Терем для лютого страждання. Невже до скону […]...
21. “І ось прийшла до мене сном…” І ось прийшла до мене сном, Неждана і непрохана. Сльозу змахнула рукавом, Маленька, наполохана. Спинилась. Погляд відвела. Обом незручно стало. […]...
22. “І знов нестерпно тихо настає” І знов нестерпно тихо настає якась чужа зухвала веремія, де тінь моя мене не впізнає, де голос мій – і […]...
23. “Чого ти, ялинко, прийшла…” Чого ти ялинко, прийшла У гомін і клекіт майданів Із гаю, що біля села, Із білих снігів і туманів? Стояла […]...
24. “У здивуванні знов стою німому” У здивуванні знов стою німому: Чи все то сон, чи справді наяву? …З гілок вишневих – дивних космодромів – Бруньки […]...
25. “І знов обвугленими сірниками…” І знов обвугленими сірниками на сірих мурах сірі дні значу, і без кінця топчу тюремний камінь і туги напиваюсь досхочу. […]...
26. “Ти не прийшла, тебе не бачу поруч…” Ти не прийшла, тебе не бачу поруч… У небі місяць повагом пливе, промінням срібним землю засіває, з-за хмар, скрививши рот […]...
27. ДВІ ЗВІСТКИ Прийшла у дім на сина похоронна, Схилилас матір в тузі край стола. Немилий світ, але вона жила, Перед найважчим горем […]...
28. “і знов…” і знов трава облич стрілятись в губи свячені мальви по під небі нню с тікають зірви...
29. “І знов мені не привезла…” І знов мені не привезла Нічого пошта з України… За грішнії, мабуть, діла Караюсь я в оцій пустині Сердитим богом. […]...
30. “Ми такі холодні…” Ми такі холодні, Ми такі палючі, Може, ми в безодні, Може, ми на кручі. Ми такі подібні, Ми такі не […]...
31. Із збірки “В ГОДИНІ СУМЕРКУ”ГОВЕРЛА Я бачу знов тебе! Он стать твоя біліє, І око знов моє по твому блудить склоні. Ось бач: вже сонця […]...
32. “Невдовзі гори знов зазеленіють…” Невдовзі гори знов зазеленіють, Прокинуться за річкою лани, Та марно я, леліючи надію, Неначе волі, ждатиму весни. Вона мене в […]...
33. “Одкучерявилась, одквітла…” Одкучерявилась, одквітла Чуттів трояндна чистота – І лиш метеликом на світло До мене спогад приліта. Сіда на стіл, згортає крила, […]...
34. “Ріки знов увійшли в береги…” Ріки знов увійшли в береги, І у надрах борня заніміла. Молоді, повнокровні боги Ухопились земного кормила. Кожна справа – ясна […]...
35. ЗНОВ ЗАСІДАЮЧИ ДО “КОРОЛЯ ЛІРА” Золотомовна лютне, дзвін пишноти! Співна Сирено! Казку ведучи, Згорни прадавні сторінки й мовчи, Мелодій збувшися в холодні сльоти. Прощай! Крізь […]...
36. “Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...
37. “Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...
38. “Крізь спогади я знов лечу до тебе…” Крізь спогади я знов лечу до тебе, Нема в пориві тому берегів. В розлогому, розбурханому небі Лежить мій шлях під […]...
39. Твоє тіло твоє тіло розлилось морем по берегах моїх чуттів сп’янівши хвилями виплескує музику по прибережних камінцях потопаю ціла в твоїх водах […]...
40. “Знов за тамбурним сизим димом…” Знов за тамбурним сизим димом, що вгорнув пеленою скло, мов ковчег, пропливає мимо невмируще моє село. Позад нього двигтять пожари, […]...