ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ
1
То вечірньою зорею, то ранковою
Ти мені всміхаєшся щодня…
Золотою в небесах підковою –
Ти з якого загубилася коня?
Міріади, мабуть, коней тих у космосі –
Коней-Сонць,
І кожен – злотогрив…
Хто той вершник, що в космічнім поросі
Їх в імлі Галактик закрутив?
Хто тих коней золотих підковує,
Хто їх напуває і пасе?..
То вечірньою зорею, то ранковою
Ти мені всміхалася.
І все.
Зірко, названа красунею – Венерою,
Чом ховаєш ти лице своє,
Кутаєш чадрою – атмосферою?
Ну, хоч покажись,
Яка ти є!
До Землі ж найближча ти по відстані,
Ми – в одній сім’ї ж планет-сестер!..
Даль лежить, немов томи нелистані,
Крила тайни космос розпростер…
Зірко-сестро, якось рано-вранці я
Взнав: з зорею волі на крилі
Мчить до тебе міжпланетна станція
З нашої радянської землі!
Світ радіє! Товстосуми бісяться:
От чого вдалось нам досягти!
Наш радянський вимпел – вже на Місяці!
А тепер – приймай, Венеро, ти!
Мир несуть народам наші вимпели,
Прокладають на планети путь…
Мир! За нього й на Венері б випили,
І на Марсі,
Якщо там живуть!
Ми усіх до столу дружби просимо,
По планеті –
Ми ж бо земляки!
Хай живе епоха мрій і розуму
На усі віки!
На всі віки!
2
Незабаром у системі Сонячній
До планет літатимемо ми –
Так, як з Києва командировочний
У Таймир
Чи в Харків до куми!
На Венері, Марсі чи Сатурні –
На тамтешніх їхніх Лужниках
Будуть хлопці наші фізкультурники
Грать в футбол,
Змагатись на човнах!
Шахтарі чи інші там професії
Будуть досвід свій передавать,
Будуть в марсіанок брать адреси їх
І на вихідний у гості ждать!
Будуть…
Незабаром все це збудеться!
Краю мій, – твори, дерзай і мрій!..
Перша наша міжпланетна вулиця –
Вже відкрита!
Ходимо по ній!
Київ, 1961
(1 votes, average: 5,00 out of 5)