Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Поволі звикаю до втрат…”

Пам’яті Раїси Кириченко

Поволі звикаю до втрат,
Життя заставляє звикати.
В хороми небесних палат
Давно відійшли батько-мати.

До них приєдналась сестра
І світить у пам’ять зорею.
Із часом настане пора
Мені вирушати за нею.

Зустрінемось в колі рідні
У всесвіті чи антисвіті,
І всі наші справи земні
Постануть у іншому світлі.

Не вартими будуть гроша.
Багатства усі тимчасові,
І душу відчує душа,
Повита в таїнство любові.

І ми біля вічності врат
Поставимо пісню на чати…
Поволі звикаю до втрат,
Хоч важко і гірко звикати.


“Поволі звикаю до втрат…” - ЛУКІВ МИКОЛА