Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Під ковдрою засніженого вечора…”



Під ковдрою засніженого вечора
нутрує місто.
У зіницях вікон
блакитно фосфорують кінескопи.

На велетах благоповерхових
ворушаться допитливо, здивовано
гнучкі тоненькі вусики антен.
І велети багатоповерхові –
недремні щогли нашої планети –
у нескінченнім русі розсікають
замети галактичної зими.

Нутрує місто океаном вікон.
І сніг рипить у ритмі тисяч ніг.
Нутрує місто.
Гріє дружній сміх…

Із темного провалля поміж хмарами
нараз несміло визирнула зірка –
самотня безпритульниця сніжинка
на вітрі міжпланетної зими.

О зірко, зірко,
як тобі незатишно!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

“Під ковдрою засніженого вечора…” - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО