“Під ковдрою засніженого вечора…”

Related posts:

1. “Вже перший сніг, мов ковдрою товстою…” Вже перший сніг, мов ковдрою товстою, Усе укрив – і воду, і поля. Під цим зимовим снігом, промочена понура, Обшарпана, […]...
2. Я ЗНАЮ: Я ЗАГИНУ У дахів іржавім колоссю Никає місяць кривавий, Удосвіта серп укосить Молоду зів’ялу отаву. Яке ще сонце глибоке. Як виють собаки […]...
3. ЗИМНІЙ РАНОК Я люблю веселий ранок Холоднючої зими, Як на двір, на стіни, ганок І на шлях за ворітьми Упаде із неба […]...
4. ЗИМОВА КАЗКА Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг сипле […]...
5. “Вимите тіло – з води…” Вимите тіло – з води – рипить під руками, мов яблуко… І солодка вода стікає на брови, у напіввідкриті вуста, […]...
6. “Вже другий рік нема зими…” Вже другий рік нема зими, Земля потріскалась від суші. Ані сніжинки – наче ми Грудневий сніг забрали в душі. На […]...
7. ПІЗНЬОГО ВЕЧОРА Прийшов додому щойно. Уже ніч Вечірній смерк у сповитку колише. Натомлений, не чую рук і ніг, А голова болить, аж […]...
8. “З передсвіта до вечора…” З передсвіта до вечора, А з вечора до досвіта Летить стріла каленая, Бряжчить шабля о шеломи, Тріщать списи гартовані В […]...
9. ЛІТНЬОГО ВЕЧОРА НА РІЧЦІ На лозняк всівся місяць червоний, А вода в річці тепла й лінива. І скупатись йому захотілося, Щоби річка влилася у […]...
10. “7. обривається провалля…” обривається провалля снів і він приходить кладкою до мого тіла випікає рану де були уста а я цілунками заліплюю провалля […]...
11. ЛІХТАРІ Десь далеко є край, де немає турбот, де, мов квіти, ростуть доброта і любов. Але шлях у цей рай крізь […]...
12. МОРОЗНА ОСІНЬ Піски. Основа. Залізних снів Снуються довгі дні. І знов Секунди. Біле з неба листя Укрило ліс. Як сіль, лежить воно […]...
13. ВИШИВАНКА (“З вечора пригожого аж до ранку…”) З вечора пригожого аж до ранку Вишивала дівчина вишиванку. Вишивала, дівчина, вишивала, Чорну і червону нитку брала. А що чорна […]...
14. СВЯТО Об’єднані радістю люди, Зливаються пісні і сміх. І щастя виповнює груди, І падає, падає сніг. У парках лунають оркестри, Ялинки […]...
15. “Як тішить очі перший сніг…” Як тішить очі перший сніг, Безжурний, лагідний, мов сміх Дівчати перед шлюбом, – І як його ми любим! Та як […]...
16. СЕРЦЕ (Уривки) Солодко й тоскно, ах!.. Це кохання нестримне лине, і розлука встає, як жах, Срібло озер, України в твоїх очах, єдина!.. […]...
17. НАД РІКОЮ Вже сірий день між горами розтанув, мов у долоні кучерявий сніг. Коли йдемо з тобою між каштани – сріблом алеї […]...
18. ПОСЛАННЯ ДО ЗАГУБЛЕНОЇ АДРЕСАТКИ Верлен і Меріме. Рембо й Гюго. Перегортаю пожовтілу книгу… Не тіла хочу – голосу твого: О, розтопи тисячолітню кригу! І […]...
19. МІСТО Місто вечірнє моє розправляє натруджені плечі, а розгойданий вечір на рожевій, тонкій парусині опускається в білі двори. Місто моє не […]...
20. “Приходь до мене. Я сьогодні сам…” Приходь до мене. Я сьогодні сам. Приходь до мене, опівнічна зірко. Чогось на серці ніжно так, аж гірко. Приходь до […]...
21. ПОВОРОТ У ЗЕЛЕНУ ЮНІСТЬ Чи тямите: цвіла черемха біла і пахощі її розносив вітер. До нас, мов пісня, тихо і несміло прийшов у гості […]...
22. ОСІННІЙ ВІТЕР Не так уже сонце світить, Не так воно й гріє; І вітерок не тепленький, Холодний вже віє. Не весняний, що […]...
23. ЧАТИ Виходить за межі неба, ніби виходить із себе хуга. Білі колони крушить і запорошує зір. Тягнуть гринджоли діти прямо на […]...
24. 3. СУМНІВ Такої ночі перейду місток, ступлю на сніг і подолаю схил. Всього мене – до мозку і кісток пройме мороз, опівночі […]...
25. АДВЕНТ Світла із вікон і святі пожари; – Зайнявся сніг і сріблом мерехтить, І знов Адвент, – легкі на сході хмари, […]...
26. КІНЕЦЬ СВІТУ Мов бура плахта, хмара круків сідає на дахах бриластих, і місяць, звівши сині руки, немов пророк, став місто клясти. За […]...
27. ДО РИГИ Із твого чуба – волосинка я, В очах твоїх – одна сльозинка я, Твоїх шовків – єдина нитка я. Ти […]...
28. Наближення зими у всьому серце чує Наближення зими у всьому серце чує: і в шелесті листків, і в вітрі, і в стежках, що ждуть, коли блакить […]...
29. ПОЕМА ПРО ВІТРИНИ Скляні очі кам’яниць, над ними чола балконів, рійний, стрійний танець світла красок, тонів. О місто, місто, місто – гігантний заліза […]...
30. МАДРИГАЛ Крихітно пола мана моя дама. Тремтить дробина очей в очах. Мана уст на мені. Дрижить. Дотиків сніг за сипав на […]...
31. “Хто тебе творив? – ті форми…” Хто тебе творив? – ті форми Наливав принадним змістом? Вроду і поставу горду Хто ліпив, з якого тіста? Бо як […]...
32. ЧАРИ НОЧІ Лягла на всьому вечірня втома. Палає місто, мов дивний храм. І розтинають ніч невагому Квадратні очі віконних рам. Ці чари […]...
33. “Пада сніг, повільно пада сніг…” Пада сніг, повільно пада сніг, Ліс застиг, немов прадавнє військо. Розмовляє мати з обеліском… Пада сніг, повільно пада сніг… Пада […]...
34. “Нет, молодость, ты мне была верна…” Нет, молодость, ты мне была верна, Ты не лгала, притворствуя, не льстила, Ты тайной ночью в склеп меня водила И […]...
35. ВМИРАЮТЬ ПОЕТИ Вмирають поети в душі, а потім в лікарнях вмирають. Ховають спочатку вірші, а потім поетів ховають. Поету копають яму. Коли […]...
36. МАДЕЙ На високій Чорногорі Буйні вітри віють, На зеленій полонині Сірі вовки виють; Тисяч коней вороненьких В байраках ірзає, Тисяч гарних […]...
37. ШТУРМ ВЕЛИКИХ ЛУК Три дні метелиця мела, Заносила путі, Три дні не виїхать з села, Ні пішки не пройти. Буксують “емки” у снігу, […]...
38. ВЕЧІР Вже яблуко лискуче вдяг мороз У шубу, мов брусницю чи морелю. Виводить вітер в комині новелю, І охкають кути старі […]...
39. ДОЩ Був дощ як сміх Сміялись синьо ринви. Був дощ як сміх. Був синьо-сизий ритм. А потім стихло. Тихо так світилось. […]...
40. ОБОЛОНЬ Наш будинок – просто над рікою, І вночі, коли стихає місто, З-поміж верб, сяйнувши над водою, До балкона підпливає місяць. […]...