Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СМЕРТЬ ГНАТА ГОРБАТЕНКА

Йому снаряд одбив і руку, й ногу,
Кінчився бій, і день згасав у житі.
Він умирав… А як хотілось жити,
Вернутись знов до рідного порога,
Де жде дружина з сином на руках…

Зашелестіло щось у колосочках.
“Це – санітар… У нього сиві вуса…”
Не санітар!.. Це ходять в житі гуси.
“Гуси, гуси, гусенята…” –
Затуманивсь зір у Гната.
Щоб вижити, немає вже надій.
Світ сонця впав на ниву пожовтілу…
І млосно втома розлилась по тілу.
Ще мить одна. А там і смерть надійде.
Хтось знов пройшов… “У нього сиві вуса…”

Не він!.. Це колоски збирають гуси.
“Гуси, гуси, гусенята,
Візьміть мене на крилята,
Та й понесіть до батенька
Мене, Гната Горбатенка,
Безногого, безрукого,
До круч Дніпра, до Крюкова…
Ідіть, гуси, – гулі-гулі!..”
Поминули, не почули…
Десь угорі кружляли зграї круків,
Цвіла ромашка, терпко пахла м’ята…
А син, коли бійці йдуть через Крюків,
Біжить за двір – свого шукає тата…

С. Терново, 12.ІХ.1941

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

СМЕРТЬ ГНАТА ГОРБАТЕНКА - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ