Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СЕНА

Сена! Скільки є легенд про неї,
Про її принадливу красу…
Я іду в платановій алеї,
Їй волошку з-над Дніпра несу.

Розлилася велична Сена –
Гордий спокій…
Вечорова синь…
Від платанів тінь в воді зелена.
Стань і мрій… А в далеч оком кинь –

Височіє Ейфелева вежа,
І вогні реклам горять ясніш…
На деревах – осені пожежа,
В полум’ї осінньому – Париж.

Бачу два у човні силуети…
Сена.
Тінь зелена,
Молодик.
Сміх… І дзвін гітари… Човне, де ти?
Десь під Луврським під мостом він зник.

Попливли закохані у парі…
І мені здалося, що то я,
Що в тім човні під акорд гітари
Одпливає молодість моя…

Знов з’явився човен, хвилю ріже…
Ніч на Сені! Мрійно очі мруж…
Гарно тут, під зорями Парижа,
Краще, ніж сидіти в “Мулен-Руж”,

Слухать “бугі-вугі” завивання
Десь на пляс Пігаль у вар’єте…
Сена.
Човен.
Золоте світання…
Молодість удруге – не цвіте!

Київ, 1956

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

СЕНА - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ