Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







НА ДЗЕРКАЛІ ВОДИ

Ми добре з ним сьогодні живемо.
І я йому, і він мені – нічого.
Зпіднизу – він.
Я – зверху. Пливемо.
І кожен сам собі в своєму човні.
Йому гайок. Мені гайок. Ходи
Чи плавай – кожен попід власним гаєм.
З-під човна в нього не гребу води,
І він із-під мого не вигрібає.
Змахну веслом – змахне веслом улад.
Пірнають весла зверху-знизу – точно.
І доторкнуться (не зіткнуться) в точці,
Штовхнуть човни й відхиляться назад.
Це добре: нас у ночі тільки два,
І більше поміж нас людей немає.
За тебе чару! Ну й меткий дивак –
І він свою в глибини піднімає.
За що ж ми п’єм? І він: “За що ж ми п’єм?”
І разом кажем річчю молодою:
“За те, що в кожного свій човен є.
Тож вчімося ділитися водою!”
Та я кажу собі: і не впади,
Й не допусти, щоб хтось турнув іззаду,
Бо твій двійник у дзеркалі води
Тебе назад у човен не підсадить!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


НА ДЗЕРКАЛІ ВОДИ - ШЕВЧЕНКО МИХАЙЛО
 »