Посли деревлян до Ольги
Посли деревлян до Ольги
Хоч помстились деревляни,
Та не заснуть уночі.
Оглядаючись, лягають,
Бачать Ігоря, сплючи.
Хочуть з Ольгою миритись,
До княгині шлють послів,
І у Київ прибуває
Нагло декілька човнів.
І з промовою до Ольги
Обертаються посли:
“Ми не битися, княгине,
Ми миритися прийшли.
Та за вовка вийшла заміж,
Ну й забили ми його,
А тепер тебе ми заміж
Віддамо вже за свого.
Князь нащ, Мал, тебе угледів
І відразу покохав,
І оце до тебе, Ольго,
Старостів своїх прислав”.
Ольга низько уклонилась
І промовила послам:
“Йдіть сьогодні в човен спати,
Завтра ж честь я вам віддам”.
І повірили, зазнались,
Запишалися посли
І по вулицях до човна
Переможцями пішли.
І коли від Ольги вранці
Послінці до їх прийшли,
Ледве глянути схотіли,
Ледве голови звели.
“Не поїдемо ми кіньми,
Пішки теж ми не йдемо, –
Понесіть ви нас у човні!”
“Що ж? Гаразд: понесемо”.
Понесли та враз – у яму!
І засипали живцем:
Так, мовляв, і ви мирились
З нашим Ігорем-борцем.
Так помстилася княгиня,
Так помщаються жінки…
Гей, не бійтеся ставати
Під прапори, вояки!
(3 votes, average: 4,00 out of 5)