“І все-таки її нема. Поетики – безсилі…”
І все-таки її нема. Поетики – безсилі.
Бездарні віршарі вдягають шати голубі,
пов’язують на горла шовк, пащеки їхні – в милі.
Вони вивалюють себе і цьомки шлють собі.
Без неї пустка щодоби відчутніша на дотик.
Накручуються механізми снів-пересувань.
Прохід проспектом – введений без заштрику наркотик,
пустеля різнобарвних слів, розпечена гортань.
Баяни імітують гру.
У келихах – павуча кров.
У двориках – смердючий тлін.
Розлазиться
ядучий дим.
Вона покинула свій дім,
як ангел, вигнаний Творцем.
В цей дім вселилося Ніщо
з її страшним лицем.
15-31 серпня 1998 р. Львів
(2 votes, average: 2,50 out of 5)
Related posts:
- “ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають…” ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають згодом певно наткнувшись на них ти пронизливо їх зрозумієш і подумаєш – […]...
- ІЛЮЗОРНЕ Солодких слів така гірка приправа, у келихах іскрить гірке вино. Ніч за вікном – незнаєма держава, що з холодом і […]...
- “семимильні провини безсилі як крони дерев…” семимильні провини безсилі як крони дерев їм замало повітря аби не зурочити простір ти тікав не від них а від […]...
- “Немовби й світу вже нема…” Немовби й світу вже нема – Ані Москви, ані Парижа. Є тільки хуртовина хижа Та ця серед снігів тюрма. Можливо, […]...
- А ВСЕ-ТАКИ Улица провалилась, как нос сифилитика. Река – сладострастье, растекшееся в слюни. Отбросив белье до последнего листика, сады похабно развалились в […]...
- “Ми восени таки похожі…” Ми восени таки похожі Хоч капельку на образ божий, Звичайне, що не всі, а так, Хоч деякі. Крутий байрак, Неначе […]...
- “Як не є, таки учусь потроху…” Як не є, таки учусь потроху Для засіву добирати зерна. А мою бездосвідну епоху Вже ніщо не поверне. Не поновиш […]...
- “Таки і в Крим прорвалися дощі…” Таки і в Крим прорвалися дощі, Над морем – хмари, Хмари над Ай-Петрі… Закрито пляж. Ходжу весь день в плащі, […]...
- “I все-таки до тебе думка лине…” I все-таки до тебе думка лине, Мiй занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з […]...
- НЕМА ВІДПОВІДІ Чим я розбестив душу, що не хоче Ані мальвазії, ні з маком пирога? Чи бач, їй воля тільки дорога І […]...
- НЕМА ДУРНИХ! Купивши пляшку коньяку в крамниці “Бакалія”, Звернувся чемно покупець до продавця Мусія: – Скажіть, чому це ви мені так просто […]...
- “Дощі минулись – і нема…” Дощі минулись – і нема. Сніги іще не впали. Отак – ні осінь, ні зима, Згрібаєм листя, палим. А дим […]...
- “Все не те, коли нема любові…” Все не те, коли нема любові. Почуття й слова – тріски дубові, Дні – болящі, немічні старці, Магістралі – темні […]...
- “Нема – як муки ностальгії…” Нема – як муки ностальгії, Нема – як смерть на чужині,- В тривожних споминах – завії Ще й нині плачуть […]...
- “Ні жінки, ні хати тієї нема…” Ні жінки, ні хати тієї нема, Старі лиш валяються капці, Та вітер зі степу несе у лиман Осіннє насіння акацій. […]...
- “На алеях нічних, там, де нас нема…” На алеях нічних, там, де нас нема, Ходить вітер, ворушить листя, То Венеру Мілоську – без рук – обійма, То […]...
- “Вже другий рік нема зими…” Вже другий рік нема зими, Земля потріскалась від суші. Ані сніжинки – наче ми Грудневий сніг забрали в душі. На […]...
- “Воістину! Нема нічого в світі…” Воістину! Нема нічого в світі над голубу траву… Лицем впади і не дивись, не дихай: легко. Хвилі тобі ворушать милі […]...
- “В селі Кармалюка нема Кармалюків…” Степану Литвину В селі Кармалюка нема Кармалюків: Заборонили царським повелінням. І легіон метких дячків-писарчуків, Щоб не будити пам’ять поколінням, Переінакшив […]...
- “Потяг пролинув. Її вже нема…” Потяг пролинув. Її вже нема. Зникли очі й веселий рот. Залишилась в уяві всмішка німа. Осиротів мій bloc-notes. 11. V. […]...
- “Зима… Нема їй ні кінця, ні краю…” Зима… Нема їй ні кінця, ні краю, у сизій хмарі просвітку нема. Струною снігу білий вітер грає. Зима в душі. […]...
- “Немає діда, третій рік нема…” Немає діда, третій рік нема, Берізка хилить віти до могили. А був покійний – доброта сама, Хоча не всі старого […]...
- “Є день такий, коли нема печалі…” Є день такий, коли нема печалі, Нема турбот, а є вітри і море, І кораблі, припнуті до причалів, І небо […]...
- “Яких тільки в лісі нема кольорів…” Яких тільки в лісі нема кольорів: Розкрила палітру художниця осінь… Дуби ще зелені, А клен вже горів, Зухвало підпалював полум’я […]...
- “Я визрів і прозрів – мені нема неволі…” Я визрів і прозрів – мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер […]...
- “Тебе нема… Для мене тяжко й день…” Тебе нема… Для мене тяжко й день Було щораз без тебе перебути. Немов малюк до маминих грудей Я був до […]...
- “Здається, нічні заметілі, а снігу нема…” Здається, нічні заметілі, а снігу нема. І листя нема, геть нічого нема, і нема супокою: ті ж спогади, лиця, і […]...
- “Прийшла! Таки прийшла нарешті…” Прийшла! Таки прийшла нарешті! А я вже думав, що минеш ти Мене в мойому барлозі! – І знову став я […]...
- ДО ОРЛА Обох нас, орле стервоїдний, Знажає поле боротьби: Рвемо у других шмат послідній, Жаги нікчемної раби. Та чом не в мене […]...
- ПОРА Пора звикати до суворих слів, Твердих, як золоте дубове брусся, Пора навчити дочок і синів, Що Україна – мати, не […]...
- ЗУСТРІЧІ Ці зустрічі – ніби на вістрі меча, Палають в душі, як розпечена ватра. Не варто палити й гасити не варто. […]...
- ВІДОЗВА ДО БАЛАКУЧОГО ГОСТЯ Ображати тебе не хочу я, прошу тільки, щоб ти зрозумів – не розстрілюй часу робочого кулеметною чергою слів! Поки ми […]...
- ФРАНКО. 1916 це небо ніби гиргалиця з рук розлазиться в потріскані судини а ми його збирали і садили на полі брані свій […]...
- ПОЕЗОПІСНЯ Згрібайте жар руками голими хапайте хвилю світову степами вдаль біжіть розлогими шукайте казку там нову пливіть в човнах по морю […]...
- “Вислизаєш, з обіймів сновидних смерти…” Вислизаєш, з обіймів сновидних смерти. Власне прізвище містом несеш на конверті. З підземель виповзають знайомі щурі, тягнуть віяло нецікавих історій […]...
- ЗАСПІВ Коби я мав якісь надлюдські сили І володів огнем пророчих слів, Я б створив усі давні могили І воскресив усіх […]...
- “Розпочнім говорити губами без слів…” Розпочнім говорити губами без слів, Як без слів розумієм жалі журавлів. Як ми порозумілись очима лишень, Перших бджіл так приваблює […]...
- У МИРУ НЕМА МИРУ Миру без миру так важко пробути, Миру мир хоче – у слові це чути! Мор у цім світі – не […]...
- “Ми їхали, а надовкола вітер…” Ми їхали, а надовкола вітер Печаль розносив спритним поштарем. В осіннім небі охололий щем Усю блакить поспішним рухом витер. І […]...
- РАНКОВИЙ ЕТЮД Як хочеться красивих слів Своїх, твоїх, чиїх завгодно, Такий от настрій і погода, Що хочеться красивих слів. І гарно так, […]...