Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“І все-таки її нема. Поетики – безсилі…”

І все-таки її нема. Поетики – безсилі.
Бездарні віршарі вдягають шати голубі,
пов’язують на горла шовк, пащеки їхні – в милі.
Вони вивалюють себе і цьомки шлють собі.

Без неї пустка щодоби відчутніша на дотик.
Накручуються механізми снів-пересувань.
Прохід проспектом – введений без заштрику наркотик,
пустеля різнобарвних слів, розпечена гортань.

Баяни імітують гру.
У келихах – павуча кров.
У двориках – смердючий тлін.
Розлазиться

ядучий дим.

Вона покинула свій дім,
як ангел, вигнаний Творцем.
В цей дім вселилося Ніщо

з її страшним лицем.

15-31 серпня 1998 р. Львів

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

“І все-таки її нема. Поетики – безсилі…” - НЕБОРАК ВІКТОР