Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Зима… Нема їй ні кінця, ні краю…”

Зима… Нема їй ні кінця, ні краю,
у сизій хмарі просвітку нема.
Струною снігу білий вітер грає.
Зима в душі. На всій землі зима.

Мете пурга. І зморені надії
снігами снять у безвісті зими.
А серце жде, а серце молодіє
і рве завісу білої пітьми.

Над білими колонами діброви
морозами видзвонює струна.
А серце жде. Порошею на брови
вже сіється задума весняна.


“Зима… Нема їй ні кінця, ні краю…” - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО